сергій жадан - переклад

Глибокий світ радості і дерев,

світ золотого перетину протоптаних дітьми стежок,

світ тривоги, яка виростає зі спокою,

важко входить у зиму, ніби заступ у березневу землю.

Хто тепер думатиме про замерзлі ставки?

Хто тепер дбатиме про безпритульних,

схожих на диких гусей на березі:

залишились тут, зазимували,

і легені їхні розпадаються, як сухе виноградне листя.

Дні тепер такі, що не встигаєш

слідкувати за календарем.

Коротке перетікання світла з темряви в темряву.

Коротке пташине забуття в зимовому небі.

Музика, яка не вміщається на коротких хвилях.

Але годі нарікати, – говорять одне до одного

дикі гуси на зимовому березі, – тримаймося купи,

гріймося нашою гусячою вірою.

Світ ще лишає по собі присмак липи і радості.

І зимові дні без снігу,

ніби вірші без рим –

позбавлені блиску, позбавлені легкості,

проте не позбавлені сенсу.

(C) Sergiy Zhadan

A deep world of joy and trees, 
a world where paths walked by children collide in a golden proportion, '
a world of alarm growing out of tranquility, 
that enters the winter heavily, as a spade enters the March earth.
Who's going to think of frozen lakes?
Who's going to care for the homeless
who look like wild geese on a bank
that are left here for the winter,
and their lungs fall apart like dry vine leaves.
The days are now such that you don't
manage to watch the calendar. 
A short switch of light from darkness to darkness, 
a short bird's absence in the winter sky.
Music that doesn't fit short radiowaves.
'But let's not brag' – they say to each other
the geese on a winter bank – 'let's stay together,
warmed by our goosefaith'. 
The world still leaves the aftermath of linden and joy, 
and snowless winter days, 
like rhymeless poems,
are deprived of glamour and lightness, 
but yet are not senseless.

(C) translated by Maryna Tchianova