Сергій Савін

27 березня 2018
Марина

Моє Одеське:
____________________________________________
До тебе можна звикнути, доки ти натякаєш, що ночі відпливають рибами 
на покинуті водосховища, де смерть ховає човни під водою з затонулими рибалками
і іноді просто здається, що ці ночі вирощують течію, як малюка із волоссям випраним
як малюка, де кожна хвиля атакована аритмією і розбещеними русалками 

і лише світанки скидають із неба птахів у цю чорну магію над водою Іуди
і лише світанки запалють згорілу свічку за нічний похорон моєї пам'яті 
і якби ти знала – як важко прокидатися Апостолом, і молитися на твої білі груди
коли знаєш, що усі пальці щоб скласти хрест або замерзли або тобою зайняті

коли слина на твоєму тілі покриває усі пори – і її тінь висить у повітрі демоном
який вдихає у тебе чорний кисень, що допомагає вижити між азартом і спрагою
коли точно знаю, що мої кістки рухаються по воді до дна за іудівськими генами 
і стають у моєму ж тілі – обличчям до господа, догори гострими шпагами

і в наших тілах підіймається температура, яка вимірює градус релігії і демонів
і на вилиці підіймається пара з води, немов вона закипіла від безсоння під віями
так, до тебе можна звикнути, якщо ночі подохнуть рибами і я не знатиму де вони 
так, до тебе можна звикнути, якщо щоночі розмовляти з повітряними зміями 

до тебе можна звикнути, коли ти натякаєш, що ночі забудуть походження й вироки
коли слони ходитимуть по серці так - щоб не відчувати слідів аритмійних бісів
мені здається, що ночі вирощують дерево, яке ми рубаємо місяцем, як сокирою 
мені здається, до тебе можна звикнути - 
якщо забути, що ти народжена у чужому лісі

САВІН СЕРГІЙ. 16.03.2018 Одеса

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Пам'яті Степана Пушика
Прикарпатський університет імені В. Стефаника. Перший курс. Розгублена студентка з великими мріями. Навколо метушилося безліч людей. Почалися пари. Одним з викладачів став Степан Пушик. Суперечливий, злилася на його насмішкуваті закиди, що не знаю повстанських пісень. Але завжди розуміла велич людини, яка переді мною. Час — надмінний, смерть — крадійка. Легенди — вічні, як і пам'ять.
Читати більше