Сергій Клімовський. Кільце стискається

Не лише армія рашистів, а й відомство Лаврова (понурого коня Кремля) не укладаються у строки. Перед ним стояло завдання домогтися на початок травня, коли в РФ закінчиться опалювальний сезон, договору з Україною про «перемир'я», або в ідеалі – «про вічний мир» з відмовою від 5-7 областей.

На переговорах у Стамбулі 29 березня 2022 року, які проводилися представниками від адміністрації президентів України та РФ, без прямої участі в них міністрів закордонних справ, було досягнуто певних домовленостей, зміст яких залишається непублічним.

Якщо судити з того, як з 30 березня російська окупаційна армія почала виходити з Київської, а потім і Чернігівської, і Сумської областей, то домовленості були дуже серйозними і цілком влаштовували Москву. У Кремлі явно вважали, що у Стамбулі вони змогли запустити переговорний процес, який незабаром закінчиться підписанням Україною нового перемир'я на зразок мінських домовленостей.

Завданням відомства Лаврова потім стало б прийняти на себе від делегації Мединського (ідеолога рашизму) цей Стамбульський процес, і довести його до підписання двома президентами аналога мінських угод за схемою: війська залишаються на позиціях, які вони займають на момент підписання, а щодо решти невирішених питань сторони продовжать вести переговори у робочих комісіях.

Особливо тішило Кремль те, що українська делегація на чолі з Арахамією погодилася вести переговори без третіх країн та міжнародних організацій (слід зазначити, що це була позиція клоуна-президента Зеленського, який дав саме таку вказівку). Включення до цих переговорів двох десятків держав, які можуть дати гарантії безпеки Україні, мало відбутися лише на фінальному етапі виходу «на вічний мир» із Московією, і обіцяло вилитися у затяжний процес.

Схематично домовленості в Стамбулі виглядали так: російські війська йдуть з трьох областей на півночі України, на які в Кремлі передумали претендувати, коли зрозуміли, що не зможуть окупувати всю Україну, але на півдні та сході можуть продовжувати вести бойові дії. За підсумками стамбульських домовленостей сторони мали знову зустрітися у Стамбулі і на початок травня підписати перемир'я на радість усіх іноземних любителів «ставити війни на паузу» і не думати, що буде потім.

Арахамія приватно пообіцяв Мединському, що куди до кінця квітня дійде російська армія, там і буде лінія розмежування згідно з новим перемир'ям. На підтвердження його обіцянок клоун-президент Зеленський незабаром заявив, що все вирішуватиметься на полях битви, і став звертатися за гарантією безпеки до Польщі, США, Китаю та інших країн зі списку.

Зовні все виглядало для Кремля переконливо, але потім виникали проблеми. Якщо на Правобережній частині Київської області для рашистів вже був створений очевидний котел, і щоб у ньому не зваритися їм потрібно швидко відійти або підтягнути резерви, яких не було, то на Лівобережній частині Київської області, а також у Чернігівській та Сумській областях окупантам явна поразка не загрожувала. Рашисти могли підірвати два мости, що залишилися, в Чернігові і довго сидіти в обороні за Десною.

Але Кремль, збуджений словами Арахамії, дав команду всім окупаційним військам на півночі переміститися на схід України, щоби повністю зайняти Луганську та Донецьку область до кінця квітня. Проблеми, що виникли з їх перекиданням та введенням військ на схід України, докладно висвітлювали ЗМІ України. Кремлю хотілося захопити ще й Одесу, для чого до неї приплив крейсер «Москва» з іншими кораблями.

Але на фронтах для Кремля багато чого пішло за планом, оскільки його занадто великі бажання не збігалися з можливостями армії та флоту РФ. Одесу до початку травня захопити не вдалося, у Донецькій та Луганській областях теж суттєво просунутися не вдалося. 15 травня британська розвідка не без сарказму констатувала, що Кремль на два тижні відстає від своїх графіків із захоплення запланованих територій України.

На тлі втрати крейсера «Москва», що потонув неподалік Одеси, і топтання рашистів на Донбасі, російський міністр Лавров наприкінці квітня почав стримано заявляти в ЗМІ, що «в Стамбулі ми не про це домовлялися». Арахамія на це обережно розсміявся, що розвів Мединського, як кошеня, - нема чого посилати екс-міністра культури на такі переговори. Але зовні і в Україні, і на Росії робили вигляд, що стамбульський процес триває, і сторони регулярно телефонують одна одній. Судячи з відсутності конкретних звітів, сторони крили один одного матом по телефону, а «зірка дипломатії», що сходить, Мединський пішов за горизонт.

Зеленський для продовження бесіди продовжує мріяти про зустріч із Путіним у Єрусалимі, але це неприйнятно для Кремля, оскільки Іран та декілька арабських країн сприймуть її як визнання Росією Єрусалиму столицею Ізраїлю. До війни з Іраном у РФ, зрозуміло, не дійде, але Лавров замучиться пояснювати, чому так сталося. В результаті, з кінця квітня над відомством Лаврова висить завдання: терміново сісти за стіл переговорів з Україною, і вже не лише з нею, оскільки ситуація кардинально змінилася.

Усе змінив раптовий приїзд британського прем'єр-міністра Бориса Джонсона 09 квітня 2022 року до Києва. Джонсон без попередження прибув до Києва і попередив Банкову (читай: зелену шантропу при владі), що якщо вона вестиме сепаратні переговори з Кремлем (як це було всі три роки каденції Зеленського), то може забути про допомогу зброєю та грошима, принаймні від Великої Британії та США. Якщо Банкова підпише якісь папери про перемир'я, то може забути про все, включаючи нові санкції та дипломатичну підтримку. Якщо хоче, то може в компанії з Францією та Німеччиною ще раз зіграти у «мінський процес», але Велика Британія, Польща, США та низка інших країн Заходу в цьому не братимуть участі….

Аргументи Джонсона були дуже переконливими, і Банкова зовсім згорнула переговори з Кремлем на велике розчарування Лаврова, який вважав, що перемир'я і щонайменше п'ять областей України вже лежать у нього в кишені. Саміт 40 країн у Рамштайні (авіаційна база США Рамштайн у Німеччині) з 26 квітня по 28 квітня 2022 року за участю України остаточно поставив Кремль та Лаврова перед двома неприємними фактами. Перший – коаліція у Рамштайні. Це Кримська платформа, але з ракетами та готовністю їх застосувати, щоб домогтися повернення Україні всіх відібраних у неї територій путінської РФ. Другий факт – вести переговори вже доведеться з усією антипутінською коаліцією, а не лише з однією Україною за посередництва Парижа та Берліна.

З огляду на те, що клоун-президент Зеленський швидко погодився з аргументами Джонсона, британський прем’єр також сказав йому те, що не потрапило в публічний простір. Це найбільше зачепило клоуна Кварталу-95, оскільки він зрозумів, що якщо не погодиться на пропозицію Джонсона, то досить скоро втратить квартиру у Лондоні і віллу в Італії разом з закордонними рахунками, які будуть просто заблоковані. Це стосувалося також і його корумпованого оточення…

Лавров, який опинився перед цими фактами, став не тільки нити, що в Стамбулі «ми не про те домовилися», а й дав вказівку тим послам і розвідникам РФ у США та ЄС, яких не видворили на «ісконную родіну», провести деякі зондажі. З 13 травня ці «вказівки» Лаврова стали проступати у деяких місцях. З'явилося інтерв'ю посла РФ у США на телеканалі пропагандиста рашизму Соловйова, де він клявся, що Росія не капітулюватиме і виводитиме війська з України. Це був прямий результат зондажу у Вашингтоні, де відомству Лаврова відповіли, що чекають від РФ виведення окупаційних військ, визнання своєї провини та переговорів з Україною про репарації та інші способи спокути злочинів російської вояччини в Україні.

У Кремлі занепокоїлися, як би ця інформація не втекла у світові ЗМІ, та зробили хід на попередження, -  відправили посла увечері 13 травня 2022 року на інтерв'ю з пропагандистом рашизму Соловйовим. Такий зондаж від Лаврова став причиною того, що того ж дня голова Пентагону Ллойд Остін, вперше з 18 лютого, зателефонував російському міністру оборони Шойгу і запитав, чи готова РФ до капітуляції? Дзвінок також був викликаний і тим, що американцям не цілком зрозуміло, хто зараз у Кремлі смикає Путіна за ниточки. І як треба сприймати зондаж Лаврова – як спробу сепаратних переговорів якогось клану чи як колективне рішення?

Раніше цього ж дня з'явилася заява Ібрагіма Каліна, радника Ердогана, що РФ прагне розпочати переговори з Україною та Заходом. Результати зондажів Лаврова у Парижі та Берліні теж швидко спливли на поверхню. У Парижі Лаврову відповіли, що в принципі не проти повернутися до переговорів у Нормандському форматі, і президент Франції Макрон зателефонував у Київ до цього питання. Зеленський оприлюднив 13 травня їхню розмову і заявив, що не може погодитися з такою пропозицією Макрона, і допомогти «зберегти обличчя Путіну».

З Берліна 16 травня Анналена Бербак і Олаф Шольц напрочуд злагоджено дали також зрозуміти, що повернення до Нормандського формату неможливе. Президент Естонії Кая Каллас 16 травня взагалі закликала усіх припинити телефонувати Путіну. Глава МЗС Великої Британії Ліз Трасс 15 травня відреагувала на зондажі Лаврова закликом ще більше дати зброї Україні. У підсумку, увечері 16 травня, глава Пентагону Ллойд Остін зателефонував міністру оборони України Резнікову та пообіцяв дати йому багато «корисних речей», щоб знищити рашистську гадину.

Усі ці зондажі та метушня відомства Лаврова були обумовлені декількома обставинами, які обмежують його у часі. По-перше, у Кремлі планували бліцкриг, а не затяжну війну. Оскільки ситуація кардинально змінилася, то в Кремлі немає єдиної думки, що робити далі, - розгортати РФ під довгу і важку війну, або відмовитися від бренду «Путін» і намагатися все відіграти назад. У другому варіанті також є свої складнощі. Якщо видаляти Путіна з політичного поля, то краще це робити прямо зараз, поки не все надто занедбане, влітку чи восени, і на які треба йти поступки Україні та Рамштайнській коаліції. Боротьба кремлівських кланів, що розгортається, – наслідок пошуку відповідей на такі питання…

Остання обставина, що змусила метушитися відомство Лаврова, це перспектива, що Рамштайнська коаліція може почати вимагати від РФ спокутування вини не лише у випадку України. Візит 10 травня до Токіо прем'єр-міністра Фінляндії Санни Марін явно викликав у Лаврова неприємні передчуття. Спільна прес-конференція її із прем'єр-міністром Японії Фуміо Кісіда 11 травня це підтвердила. На ній було оголошено, що Фінляндія та Японія зміцнюватимуть співпрацю у відповідь на війну РФ з Україною, та працюватимуть над проектом вільного та відкритого Індо-Тихоокеанського регіону.

Дізнавшись про це, Лавров подумав, що повертати доведеться не лише Крим та Курили, а також те, що повернення до Нормандського формату вже неможливе. Натомість цілком очевидно, що обов'язковою умовою початку переговорів із РФ є виконання нею турецького плану евакуації захисників Маріуполя. Без цієї евакуації з РФ не розмовлятимуть. Якщо евакуація не пройде, і люди загинуть, це ще більше ускладнить завдання, що висять на відомстві Лаврова….

 

Фрілансер Валерій Зміївський

www.youtube.com

 Канал Самый сок 2

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

6 трендів цієї весни
Весна не просто стукає у вікно, а майже буяє різними відтінками. Це чудовий час, аби оновити свій гардероб. Знаємо, що іноді важко збагнути, на що варто звернути увагу в теплий сезон. Тому ділимося трендами, які пануватимуть в цей період.
Читати більше
Що таке лазерна епіляція: переваги та наслідки
Лазерне видалення волосся — це безболісна та безпечна косметологічна процедура для тіла та обличчя. Щоби переконатися в цих характеристиках, рекомендуємо ознайомитись із тим, як працює лазер, та розглянути його основні переваги.
Читати більше