Семен Драний — провідник бойового аванґарду повстання Булавіна

  Семен Олексійович Драний (1667—1708) був одним із основних керівників козацької війни під проводом Кіндрата Булавіна проти Московського царства. Саме на його долю випав нерівний бій із каральними загонами Долгорукого. Поразка козаків Драного визначила подальшу долю всього повстання.

  Семен Драний народився в місті Барвінкове (тепер — Харківської області). Напередодні Булавінського повстання був отаманом Старо-Айдарської станиці (нині — село Старий Айдар Луганської області).

  Після виступу Булавіна отаман Драний не залишився осторонь від боротьби. Восьмого квітня 1708 року стрімким ударом він захопив Луганське містечко (зараз — станиця Луганська, Луганська область). Незабаром Семен Драний рушив на Черкаськ, щоб підтримати повсталих козаків.

  Запорожцям, яких очолив Семен Драний, судилося стати аванґардом постання Булавіна.

  На жаль, свій перший бій загін Драного мав не з московськими загарбниками, а з українськими слобожанськими козаками Сумського полку. Слід відзначити, що з протистояння між донськими козаками та слобожанським козацтвом за солеварні Ізюмського полку в Бахмуті розпочалося повстання Кіндрата Булавіна.

  Восьмого червня несподіваною нічною атакою поблизу Валуйок розбив Сумський полк, знищивши більшість старшини і командира.

  Наприкінці червня військо Драного обложило місто Тор (сучасний Слов’янськ Донецької області). На допомогу обложеним вирушило московське військо на чолі з гвардії майором Василем Долгоруким. У складі тридцятидвохтисячного карального загону були й українці кінного компанійського та Полтавського полків. Уся ця сила насувалася на шість з половиню тисяч козаків, яких очолював отаман Семен Драний з побратимами Микитою Голим та Семеном Беспалим.

  Василь Долгорукий, уже по закінченню тієї війни, дав таку оцінку козацьким провідникам: «Булавин был дурак. И вся надежда у них была на Драного».

  Уночі з другого на третє липня поблизу села Крива Лука (біля Слов’янська) пройшов останній бій Семена Драного. Слід відзначити, що старшини донських козаків ще задовго до битви розпочали перемовини з Долгоруким. Як наслідок, багато донців залишили лави загону Драного.

  У лютому герці загинув сам отаман і ще понад тисячу запорожців. Решта козаків заховалися в Бахмуті, де були оточені Ізюмським полком. Полковник Федір Шидловський наказав підпалити містечко. У вогні загинули всі бійці загону Семена Драного.

  Так, на радість Петрові І українські козаки вбивали один одного, а московський цар обмежував козацькі права та вольності.