Вождь може виконувати добре будь-яку роботу. Він володіє ста відсотками професій племені. Так є у невеличкій общині, де реалізована Система Керування-1.
Таким чином, Система Керування-1 визначається наступними ознаками: Правила керування формує керуюча система, тобто вождь. Він є законодавчою й виконавчою владою в одній особі.
1. Керування здійснює керуюча система – вождь.
2. Ресурси надходять як знизу (соціуму), так і зверху (вождь також ходить на полювання, або бере участь у рибальстві, збиранні).
3. Ресурси розподіляються керуючою системою, тобто вождем.
4. Влада делегується зверху вниз.
5. Кожному гарантована мінімальна пайка, щоб не помер.
Якщо керівництво було адекватним, то ресурсів у племені було багато й народжуваність була велика. Досить швидко стало очевидним: людей настільки багато, що безпосередньо ними керувати вже неможливо.
На цьому етапі починає формуватися проміжна ланка керування, яка компенсує брак команд через зростання населення племені – помічники вождя – "1". Ці помічники отримують сигнали керування від вождя й далі передають їх решті мешканців. Локальні рішення, що не виходять за межі їхньої компетенції, ухвалюють самостійно. Одночасно вони контролюють виконання вказівок вождя, відіграючи роль місцевого контуру зворотнього зв'язку. Таким чином, запровадження проміжного контуру дозволяє зберегти керування соціумом на адекватному рівні при збільшенні чисельності населення.
При цьому вперше з'являється новий ефект: загальна кількість професій племені стає рівною або перевищує кількість професій, якими володіє вождь. Відтепер вождь вже не є майстером на всі руки. Таким чином, рівень компетенції і спеціалізації племені стає більшим, ніж компетенція вождя.
Виходом із цієї ситуації стала спеціалізація помічників вождя. Один спеціалізувався в полюванні, другий – в рибальстві, третій – у збиранні, четвертий – в обробці. Рівень компетенції помічника в його галузі був більшим, ніж у вождя, але вождь за рахунок зниження компетенції охоплював ширший спектр життєдіяльності племені й був спроможним бачити загальну картину. Глибину компетентності називатимемо професійністю.
Якщо спочатку в племені було три фахи, то за рахунок зростання чисельності племені й спеціалізації його членів професій стало чотирнадцять. Виникла ситуація, коли окремі члени племені спеціалізувалися тільки на одному виді діяльності й, відповідно, досягали більшої фаховості, ніж вождь, або його помічник-"1". В той же час пересічні мешканці племені втратили широту кругозору й можливість оцінювати ситуацію загалом, довіряючи таку оцінку тим, хто стоїть в ієрархії вище.
Розпорядження вождя помічникам-"1" мали характер не конкретного наказу, а узагальненого розпорядження. Помічник інтерпретував його, виходячи із власної спеціалізації та рівня підготовки.
При цьому збільшилася раціональність діяльності племені та його компетентність.
На мал. 2 видно, що вперше компетентність одного із членів племені стала менше одиниці. Тобто він вже не здатний ефективно забезпечувати самого себе їжею. І цей "некомпетентний" – вождь. За розширення широти кругозору вождь заплатив професійністю і став першим в історії чиновником. Тобто людиною, яку мешканці племені забезпечують їжею виключно за керуванням життям племені. Але за рахунок збільшення загальної професійності плем'я легко компенсує ці витрати. Плата за збільшення складності виявилася значно меншою, ніж виграш.
Розглянемо числове співідношення професійності/широти кругозору. Вождь в нових умовах має сумарний рівень компетентності приблизно 6-7 одиниць, оскільки контролює 12-14 професій із рівнем компетентності 0,5. Помічник "1" має рівень компетентності 4 одиниці, оскільки може контролювати чотири професії із рівнем компетенції 1 одиниця. Рядовий член племені має рівень компетенції 1,5 одиниці.
Безумовно, це спрощена картина. Оскільки кожен мешканець ще щось вміє робити, нема чистих мисливців, рибалок або збирачів. Хтось, крім основного фаху мисливця, вміє, наприклад, виготовляти човни або лікувати травами. Але для більшої наочності враховано тільки основні спеціалізації.
Цей приклад показує ієрархію компетенції племені: вождь – 7, помічник "1" – 4, рядовий мешканець – 1,5.
Ця послідовність важлива й має конкретне значення. В уяві первісного суспільства однією з ознак легітимності функцій влади є широкий кругозор й уміння оперувати широким наобором понять. Оскільки досягти цього можна тільки довгим специфічним навчанням, то інститут старійшин у первісному суспільтві є цілком природнім.
Таким чином перед нами вже не Система Керування – 1, а Система Керування – 1,5.
Хто і як формує владу в СК-1,5? Передача влади від вождя до одного із помічників – "1" не є оптимальною. Помічник – вузький спеціаліст в одній із галузей – тому не може охопити усі напрямки діяльності племені. Наприклад, помічник у галузі полювання, або помічник у галузі рибальства. Син вождя в цьому випадку підходить краще, оскільки контактував із усіма помічниками й має загальну уяву про всі напрямки діяльності племені. Так само й сини помічників більш фахові у справі, якою опікувався батько.
Що робити, коли вождь загинув, а спадкоємця нема? Питання вирішують помічники – "1". З яких міркувань вони це робитимуть? Безумовно, з міркувань власної вигоди, але мотивацією завжди буде "спільне благо", тобто вигода для усього племені.
При виборах є три можливості:
1. Бути обраним й очолити плем'я.
2. Обрати союзника, який тебе розуміє.
3. Не дати обратися ворогові.
Варіанти 1 та 3 суперечать один одному. Найбільш ймовірний варіянт - другий. Якщо всі будуть виходити саме з нього, то буде обрано найкращого. Бо тоді кожен буде оцінювати те, наскільки претендент розуміється в його галузі відповідальності. Тому у континентальному племені обрання мисливця ймовірніше, ніж рибалки чи збирача, бо мисливець так або інакше працює і з рибами, і з рослинами. Тоді як рибалка навряд чи має справу з рослинами, а збирач із рибою. Тому при голосуванні мисливець переможе завдяки своїй значнішій універсальності – широті кругозору.
Таким чином ускладнювалася система керування при подальшому зростанні чисельності племені та поглибленні спеціалізації його членів.
Далі можна подивитися як виникає СК-2 у рабовласницькому та феодальному суспільствах, як народжується СК-3, коли виникають писані конституції, закони та головним чинником стає не застосування сили феодалом, а ДОБРОВІЛЬНА УГОДА між різними членами суспільства.
Але вже розглянутого достатньо, щоб зрозуміти, що пропозиція стосовно побудови ТГ через непрямі вибори: сотня обирає сотника, сотники – "тисячника" чи як він там буде називатися, а "тисячники" обирають гетьмана – є нездійсненною у самій своїй основі.
Причина – сучасне супільство дуже складне. Маємо сотні напрямків діяльності й тисячі фахів. За такої системи виборів очевидною є неможливість навіть на рівні "тисячника" бути комптентним хоча б якимось чином у справах підконтрольної території. Та навіть сотник, навряд чи зможе якимось чином керувати сотнею, яка складається із вчителів, металургів, шахтарів, залізничників, автомобілістів та льотчиків.
При спробі щось таке насправді реалізувати, доведеться формувати "сотні" з вчителів, лікарів, льотчиків, металургів, тваринників, овочеводів, залізничників та представників сотень інших напрямків господарювання. Матимемо відповідно сотні тисяч "сотників", тисячі "тисячників", та цілу зграю "гетьманів" в усіх галузях сучасного життя.
Одна з головних причин загибелі СРСР, якщо взагалі не головною, була саме втрата компетентності органів влади при ускладненні суспільства.
Теоретично, система рад в СРСР мала уособлювати структуру існуючого суспільства. Серед депутатів усіх рівнів мали бути представники максимальної кількості професій, існували професійні, вікові й навіть статеві квоти. Тобто, теоретично, Верховна Рада, наприклад, УРСР була максимально наближеним відбитком суспільства УРСР. Але тільки теоретично, бо реально Верховна Рада УРСР працювала двічі на рік по кілька днів, формально одностайно затверджуючи законопроекти та постанови підготовлені зовсім іншими людьми – апаратами Ради Міністрів УРСР та ЦК КПУ, де також існували галузеві Міністерства й Відділи, але урядові та партійні чиновники вже мали досить відносне уявлення про реальні проблеми сотень галузей та десятків тисяч підприємств УРСР.
Ще більша невідповідність була на рівні СРСР, де формально існували навіть дві палати Верховної Ради СРСР – Рада Союзу і Рада Національностей. Але, знов таки, все реально готувалося чиновниками ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР.
Таким чином, кінець кінцем Юрій Андропов, коли прийшов до влади, був вимушений публічно заявити, що "ми не знаємо країни, в якій живемо". І це було правдою. Подолати цей розрив не вдалося. Тому СРСР припинив існування. Складність суспільства стала незрівнянно вищою, ніж спроможності існуючої Системи Керування.
Бувають випадки, коли існуюча Система Керування (в РФ – реально СК-2) намагається зменшити складність суспільства, щоб уникнути розпаду, що, наприклад, вже більше десяти років відбувається в РФ. Там феодальна за своєю суттю система керування наполегливо й поступово намагається спростити суспільство, саме тому знищуються галузі промисловості, які, в принципі, не сумісні з СК-2, попри галасливі заяви про Сколково та всілякі "модернізації".
Спроба Віктора Януковича те ж саме зробити в Україні закінчилася
Революцією Гідності. Азаров нещодавно заявив, що "нам (тобто ЇМ) не вистачило часу…."
Як же можна побудувати Систему Керування новітним суспільством? Одна з таких систем, хоча й далеко не ідеальна, працює в ЗДА, де реально побудована Система Керування - 3,5.
Що таке СК-4? Суспільство розумних суспільств
Насамкінець. В конфлікті двох СК тактично виграє та, в котрої менший номер, але кінець кінцем стратегічно перемагає старша СК, якщо в зіткненні достатня кількість учасників, щоб старша змогла використати свої організаційні переваги.
Молодий французький генерал – Наполеон Бонопарт – після єгипетського походу викарбував класичне формулювання з цього приводу: "Три мамелюка завжди переможуть трьох французів. Сотня мамелюків буде на рівних битися із сотнею французів. А тисяча французів змушує тікати тисячу мамелюків!"
Саме про це повинні пам'ятати ті, хто пише та співає пісні про козаків, які когось там шаблями поженуть.
Не поженуть!
Для перемоги треба бути організаційно складнішими за ворога, щоб він взагалі не встиг зрозуміти, що, власне, відбувається.
