Дуглас Коупленд. Гравець 1: що з нами станеться. – Х.: Фабула, 2020

Вже у першій оповідці героїня цього роману, яка летить на побачення через знайомство в Інтернеті, уперше за багато місяців відчуває, що її життя – «справжня історія, а не просто низка подій, записаних у щоденник,- фальшива лінійність, накладена на хаос у спробі людства знайти сенс у своєму непевному існуванні тут, на Землі». Загалом автор роману, відомий зокрема такими міжнародними бестселерами, як «Покоління Х», «Викрадачі жуйки», «Гей, Нострадамусе!» та ін., будує свої твори так, що вічні філософські проблеми (як і проблеми вічності, життя людини і світу) розкривається у них через буденне. Тож і цього разу він пропонує відповідь на питання про те, Скільки потрібно часу, щоб життя людини повністю змінилося, вона переосмислила усе своє життя, відкрила у собі нові, ще досі невідомі почуття і, можливо, Бога. Отже, крім згаданої героїні на інтернет-побаченні, маємо бармена-невдаху, пастора-утікача і жахливу катастрофу, яку неможливо пояснити з невеличкого коктейльного бару, де зникли Інтернет, електрика і вода. І де від усіх небезпек захищають лише поспіхом забарикадовані двері. Чи зможе ця ситуація змінити героїв і заодно весь світ?

Тім О’Райлі. ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє. – К.: Наш Формат, 2019

У цій книжці про майбутнє нам нагадують про те, як звичне життя змінюється на наших очах. Uber залишив служби таксі без роботи, а згодом навіть водіїв планує замінити самокерованими авто. Airbnb, не маючи жодного власного готелю, пропонує клієнтам більше житла, ніж найбільші компанії світу. Ми інтуїтивно відчуваємо, що майбутнє буде зовсім іншим. Та хто знає, яким саме. Із новин виникає враження, що його визначатимуть компанії, котрим повірять інвестори. Але це не так, стверджує Тім О’Райлі, якого називають Оракулом Кремнієвої долини. «Ми звикли, що ХЗ вигукують на знак подиху, - нагадує він. - Проте декого бентежать і тривожать такі технології як штучний інтелект, безпілотні автомобілі й дрони. Люди хвилюються, що їхнім дітям ніде буде працювати, бо робочі місця заграбастають роботи. Для цих людей ХЗ - лайка, вони вживають цей вислів з геть іншими емоціями».

Георгий Почепцов. Управление будущим. – Х.: Фоліо, 2019

Автор цієї книжки, пишучи на тему інформаційних воєн, пропаганди, теорії комунікації, інформаційних та комунікативних технологій. недаремно вважає, що країна, яка будує майбутнє, буде жити за своїми правилами. Натомість країна, яка не робить цього, буде жити за чужими, оскільки вона буде будувати майбутнє для кого-то другого. Для кого саме? Майбутнє завжди було цікаво в першу чергу військовим, світовим нафтовим і газовим компаніям і державам в сфері енергетики. Але сьогодні майбутнє вплине на життя кожного, оскільки всі будуть залежні від роботизації і розвитку штучного інтелекту, оскільки зникне безліч професій. «Часто мы понимаем и чувствуем, что нас ожидает, - пише автор, - но еще более часто мы реагируем на приход такого неожиданного будущего достаточно неадекватно. Мы отворачиваемся или замираем, надеясь, что злые ветры пронесутся мимо».

Роберт Шеклі. Пастка на людей та інші тенета, капкани, омани, а також трохи жартів і вигадок. – К.: BookChef, 2019

Автор цієї книжки вже давно зажив слави класики світової фантастики, а його неповторний стиль, сповнений блискучого гумору, яким американський фантаст описує важливі проблеми для всього людства, прагнення до змін і спрямованість у майбутнє, не залишає байдужим жодного читача. Саме це примушуючи з часом знову і знову повертатися до його творів, перечитувати і відшуковувати нові грані та прихований зміст. Цього разу оповідання, що увійшли у цю збірку, є одними з найвизначніших у творчому доробку Роберта Шеклі, і допоможуть кожному читачеві прочинити завісу до фантастичного світу космічних пригод, лишивши назавжди закоханість у таємні глибини космосу. «Проблема позначилася в ХХ столітті, - розпочинає автор, - а жахливі наслідки визріли за сто років. Після повільного тисячолітнього зростання чисельності населення у світі раптом стався демографічний вибух, людство щодалі подвоювалося. Хвороби давно здолали, харчами забезпечили достатньо, рівень смертності й далі падав, а народжуваність зростала. Людська популяція, спіймана у пастку збільшення в геометричній прогресії, розросталась мов ракова пухлина».

Ювал Ной Харарі. Sapiens. Людина розумна. Історія людства від минулого до майбутнього. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2019

Дослідження, яке ламає усталені уявлення про земну історію від появи людини і народження мови до наших днів та примушує задуматись: шлях розвитку наших предків міг би бути зовсім іншим. Долучіться до історичної розвідки і вас приголомшать неочікувані і сміливі припущення. У книжці ви не знайдете нудної хронології і сухих дат, але разом з автором будете розмірковувати про численні «Чому?». Як людина розумна зуміла підкорити світ? Що стало з іншими видами людини? Коли і чому з'явилися гроші, держави і релігія? Як виникали і руйнувалися імперії? Чому майже всі суспільства ставили жінок нижче за чоловіків? Як наука і капіталізм стали пануючими віровчення сучасної ери? Чи ставали люди з плином часу щасливішим? Яке майбутнє нас чекає?

Юхан Норберг. Прогрес. Десять причин з нетерпінням чекати на майбутнє. – Х.: Фоліо, 2019

Всупереч всім «негараздам», якими нас лякають ЗМІ, та які, безперечно, мають реальну основу (війни, біженці, міждержавні конфлікти), автор цієї книжки пропонує з цифрами в руках поглянути на і на «прекрасне минуле», і на історію загалом. І досить глянути на назви розділів, щоб зрозуміти, що прогрес, на якому наполягає автор – це таки наочне явище. Отже, «Їжа», «Санітарія», «Писемність» і «Тривалість життя» більш ніж переконливо доведуть різницю між середньовічним «вчора» і багатовимірним «сьогодні». Не кажучи вже про «Свободу» чи «Права жінок», де можна дізнатися про поступ у соціальній галузі життя. Інша річ, що користуватися усім цим після згаданого «середньовічного», а чи «соціалістичного» минулого ми навчимося тільки завтра, але це вже тема наступної розмови. Поки ж нам пропонують відчути різницю, нагадуючи, що справжній апокаліпсис ми вже не раз пережили.  «Деякі вважали це кінцем світу, - пише автор про епідемію чуми. - У 1349 році ірландський чернець записав події і завершив свій текст словами: «Я залишаю пергамент для продовження роботи на випадок, якщо хтось виживе в майбутньому, і який-небудь син Адама зможе уникнути цього мору і продовжити роботу». Після цього тексту є примітка, написана рукою переписувача: «На цьому, здається, автор помер».