Політична зухвалість Росії, її агресія в Україні свідчать про відродження колишньої "советскої імперії". Не тільки українство, але і весь світ побачили справжню сутність Кремля, який не приховує своїх планів, агресивних намірів втручатися в глобальний світовий порядок. Таке ж і по відношенню до України. З цинізмом, з усіх доступних каналів російські ідеологи трублять про нашу меншовартість, нездатність самостійно управляти державою. По-їхньому всі, хто любить Україну (вільний духом, незалежно від національності – авт.) – "
бендеровцы" и "фашисты". Отож за Путінською логікою, чи не кожного українця не гріх знищувати, як терористів-чеченців… І ще одне пояснення вторгненню – «утиски» російськомовних, тому «визвольну» місію Москви благословила і їхня церква.
Нічого нового… Прикро й гірко ось за що: за 23 роки незалежності українська влада (?!) нічого не зробила, щоб громадяни України (Сходу і Півдня, Заходу і Півночі) відчували себе українцями. Не зробили, не намагалися, а тому й маємо багато "островів "Оплоту", справжньої загрози нашої державності. Мабуть, вигідно було не вибудовувати міцної державної конструкції. А результат дуже небезпечний: бачимо, що твориться в Одеській, Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській, Херсонській, Донецькій і Луганській областях. Ми так захопилися братерською співпрацею, що і сьогодні готові радо йти під Андріївський стяг. Хоча бачимо – свободами на півночі не пахне. Та, власне, в останньому і весь сенс нинішніх квазімодо-політиків від ПР.
Дуже швиденько дав собі ради нещодавно призачений очільником на Дніпропетровщину олігарх Коломойський, тому вгамовуються і сепаратисти, і контрреволюціонери, і провокатори з ФСБ. Виявляється, зробити можна багато, якщо є на те політична воля. А її, на нашу ганьбу, не було, як, до речі, немає і досі (після масових розстрілів, катувань і вбивств, викрадень з Майдану, знущань) в північних областях, де ще мають значний вплив регіонали. Прості люди позитивно відгукуються і про губернатора Донецька Таруту. Він робить багато для того, щоб зберегти спокій, дати гідну відсіч агресорам. На жаль, і пальцем не кивають єфремови, тігіпки, чечетови, мірошниченки… У пересічних українців на цю ситуацію одна відповідь, суть якої зводиться до того, що соратникам вчорашнього "Гаранта" Януковича вигідний хаос, бо чекають, що на броні путінських машин знову в'їдуть переможцями до Києва…
За цих зрадників серце щеміти не буде. Шкода за донецький люд та всіх інших, які не можуть прозріти, що не в Європі і НАТО небезпека, а під боком, в необладнаних як слід шахтах, у відсутності Свободи, верховенства Права. Не "двомовністю" люди зомбовані, а підбурюваннями злочинців і недругів України, різного роду провокаторів та "перевертнів-гопників" (їх чимало було на Антимайдані), які за срібняки намагалися і намагаються знищити нашу державність.
В суспільстві сьогодні широко побутує думка, що, якби не "п'ята колона" та всіляких мастей вороги всередині країни (регіонали, комуністи, які навіть бойкотують засідання парламенту, не голосують), то ціна свободи, боротьба за краще життя не була б такою високою… Бо хто, як не Аксьонови, всілякі федеранти з ПР вимостили дорогу російській агресії?!
Українці готові боротися за свою державність від Сходу і до Заходу. І це демонструють, тож не треба слухати чужі і злі голоси. Варто лишень побувати в різних регіонах, відвідати багатолюдні місця: ринки, маркети, площі, щоб пересвідчитися – воля і дух у простих людей – незламні.
Не менш значуще: всі ми в Україні віримо, що світ і надалі допомогатиме нам у боротьбі з московським агресором, який з давніх-давен носить маску доброго сусіда, а насправді виявився злодієм і недругом: вкрав Крим, заодно 51 судно українських ВМС, посягає на інші матеріальні, земельні цінності. Та найбільше – загрожує вкрасти свободу, наше право жити в європейському домі. Без "братерських" обіймів, фарисейства і цинізму…
Богдан Пилипів,
член Національної Спілки журналістів України
P.S. Ілюстрація автора в техніці пірографії "Тарас Бульба"
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.