Кожному з нас було боляче: комусь фізично, а комусь морально. Фізичний біль можна знищити медичними препаратами або іншим фізичним болем, а ось душевний біль приглушити дуже складно, а деколи й неможливо. Потрібно навчитися дивитися на біль, як на переломний момент у своїй свідомості. Він робить нас більш стійкими до життєвих обставин і людських вчинків. У нього є й позитивний бік - він слабшає з часом, і в перспективі виникає бажання жити далі.
Наш життєвий досвід вчить нас бути уважнішими, обережнішими і мудрішими, але найкраща зброя проти повноцінного життя - це страх. Страх втрати робить нас слабкішими, принижує нашу гідність, вбиває в нас віру у власні сили. Страх руйнує все навколо і не тільки ззовні, але й всередині. Ми боїмося багато чого і це багато що стає вершителем наших доль.
Життєвий досвід дає всім нам можливість виділити кілька
аспектів страху і фобій, які відчуває кожен з нас:
1. Ми не боїмося темряви. Ми боїмося того, що в ній
Коли людина не бачить або не знає чогось, то в активну фазу вступає його вміння фантазувати. Ми придумуємо те, чого немає насправді, і починаємо жити з усвідомленням реальності цих вигадок. Людям властиво боятися абстрактного, включаючи це "абстрактне" в межі вигаданої форми. Кожен додумує те, чого, швидше за все, бути не може і не могло б до виникнення цієї фантазії. Потрібно припинити боротьбу з млином, навчитися бачити реальну загрозу і намагатися уникнути її.
2. Ми не боїмося висоти. Ми боїмося впасти
Ризик - це не просто життєво важлива частина нашого життя, це необхідна для саморозвитку схильність людини. Всі ми чогось боїмося. Хтось боїться глибини чи висоти, адже саме ці величини дозволяють нам опуститися на саме дно чи піднятися на саму вершину. Знову спрацьовує страх не просторової величини, а страх руху вгору або вниз.
Кожен з нас дійшов до певного рівня життя, і ніхто не хоче виходити зі своєї зони комфорту. Страшно ризикувати, щоб зазнати краху і позбутися всіх тих зручностей, якими ми себе оточили за роки життя. Але ти ніколи не дійдеш до вершини, якщо не подолаєш свій страх і не ризикнеш зробити перший крок до змін.
3. Ми не боїмося людей навколо нас. Ми боїмося бути відкинутим
Ми часто чуємо фразу: "Не бійтеся говорити те, що відчуваєте", але як це можна робити, коли навколо стільки фальші, недомовок і брехні. Люди перестали довіряти один одному. Ми практично щодня чуємо фразу: "Я навіть собі довіряти не можу". Ну а як же далі жити, якщо вірити не можна нікому? Без віри життя стане сухим, сірим і нудним. Не бійтеся відкриватися людям, адже не відкривши свої почуття, ти ніколи не дізнаєшся, що вони щиро відчувають до тебе. У всіх є душа, головне достукатися до неї, а для цього потрібно стати самому щирим і відкритим.
4. Ми не боїмося любові. Ми боїмося, що нас не полюблять у відповідь
Після чергового розчарування в романтичних стосунках зазвичай звучить фраза: "Я більше ніколи не закохаюся". Фраза вельми підступна, але явно захисна. В жодному разі не можна боятися відкриватися новим людям, новим почуттям, новим відносинам. Адже не давши шанс людині, ви так і залишитесь самотнім і закритим для щастя. Не бійся невзаємних почуттів, бійся ніколи не відкрити свою душу. Щастя не приходить до нас просто так, потрібно "хоча б лотерейний квиток купити".
5. Ми не боїмося відпускати коханих. Ми боїмося усвідомлення того, що коханих більше немає поруч
Всі брешуть і всі йдуть. Ніщо не вічне, все змінюється. Але жити і боятися змін не можна. Життя не статичне, воно щодня змінює все і всіх. Почуття зникають, або, навпаки, стають міцнішими. Люди відвикають один від одного або, навпаки, звикають один до одного все сильніше і сильніше. Кохані іноді йдуть. Потрібно відпускати людей, які не хочуть залишатися в твоєму житті. Не можна утримувати тих, хто не бачить свого майбутнього поряд з тобою. Це боляче, але це чергова зміна. А всі зміни ведуть тільки до кращого.
6. Ми не боїмося спробувати ще раз. Ми просто боїмося, що нам буде знову боляче з тієї ж причини
Насправді кожен з нас в душі великий боягуз, але дехто просто зміг перебороти свій страх і стати трішки безстрашнішим. Ми всі помилялися, розчаровувалися, плакали, ображалися, але дуже часто усвідомлено наступали на одні й ті ж граблі. Це був уже вибір, а не випадковість. Деякі граблі стають улюбленим видом "самовиховання". Не всі люди хочуть жити так, і я їх розумію. Але не треба ж впадати з крайнощів у крайнощі. Потрібно знайти золоту середину. По-перше, потрібно пам'ятати, що роблячи одне і теж весь час, безглуздо чекати на інший результат. А по-друге, хто не ризикує, той не п'є шампанського. Знайдіть сили в собі дати другий шанс вашому щастю, адже в клітці самообману ще ніхто в підсумку щасливим не став.
Прагніть жити вже сьогодні!
Як би банально це не звучало, але життя у нас одне, і воно занадто коротке, щоб чогось або когось боятись. Підніміть очі в небо і спробуйте зрозуміти, що простір безмежний, при цьому кожна ваша позитивна думка розширює межі вашого власного щастя.
Вдихніть на повні груди і перестаньте боятися жити, адже завтрашнього дня не повернеш, а час вже витрачено і найчастіше даремно. Живіть так, щоб можна було пишатися своїм завтрашнім днем вже сьогодні.
(
via)
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
