Що приховують найдивніші картини світу?

Живопис, якщо не брати до уваги реалістів, завжди був, є і буде дещо дивакуватим. Але деякі полотна вирізняються своєю "чудернацькістю".

Одні витвори мистецтва наче б'ють глядача по голові, ошелешуючи і дивуючи. Інші – змушують замислитись і поринути в пошуки сенсу, розгадати таємницю символізму. Деякі - овіяні секретами і містичними загадками, інші - дивують непомірною ціною :)

Якщо розглянути усі головні досягнення світового живопису, можна виділити зо два десятки чудернацьких та досить дивних полотен. У цю добірку навмисне не потрапив Сальвадор Далі, чиї роботи повністю підходять під такий формат та першими спадають на думку.

Зрозуміло, що "дивність" - досить суб'єктивне поняття. Тому, якщо ви знаєте ще картини, котрі, на ваш погляд, можна віднести до переліку найдивакуватіших, поділіться з нами в коментарях ;)

"Крик"

Едвард Мунк. 1893

"Крик" вважається знаковою подією експресіонізму та однією з найвідоміших картин у світі.
Існують два трактування зображеного: герой, охоплений жахом, безмовно кричить, притискаючи руки до вух; або ж він закриває вуха від навколишнього крику світу і природи. Мунк написав 4 версії цього полотна. Кажуть, це - плід маніакально-депресивного психозу, від якого страждав художник. Після курсу лікування в клініці Мунк не повертався до роботи над полотном.

"Я йшов стежкою з двома друзями - сонце сідало - несподівано небо стало криваво-червоним, я зупинився, відчуваючи знемогу, і обперся на паркан - я дивився на кров і язики полум'я над синювато-чорним фіордом і містом - мої друзі пішли далі, а я стояв, тремтячи від хвилювання, відчуваючи нескінченний крик, що пронизує природу", розповідав Едвард Мунк про історію створення картини.

"Звідки ми прийшли? Хто ми? Куди ми йдемо?"

Поль Гоген. 1897-1898

За вказівкою самого Гогена, картину слід читати справа наліво - три основні групи персонажів ілюструють питання, поставлені у назві.

Три жінки з дитиною представляють початок життя; середня група символізує щоденне існування зрілості; в заключній групі, за задумом художника, "стара жінка, що наближається до смерті, здається, змирилася і поринула у свої роздуми".

Глибоко філософська картина постімпресіоніста Поля Гогена була написана на Таїті, куди той утік від Парижа. По завершенні роботи він хотів навіть покінчити життя самогубством: "Я вірю, що це полотно не тільки перевершує всі мої попередні, я ніколи не створю щось краще або навіть схоже". Він прожив ще 5 років, так і сталось.

"Герніка"

Пабло Пікассо. 1937

"Герніка" демонструє сцени смерті, насильства, звірства, страждань і безпорадності, без зазначення їх безпосередніх причин. Та все очевидно. Розповідають, що в 1940 році Пабло Пікассо викликали в гестапо в Парижі. Мова йшла про картину: "Це зробили ви?" - "Ні, це зробили ви".

Величезне полотно-фреска "Герніка", написана Пікассо в 1937 році, розповідає про наліт добровольчого підрозділу люфтваффе на місто Герніка, в результаті якого шеститисячне місто було повністю знищене. Картина була створена буквально за місяць – в перші дні роботи художник працював по 10-12 годин і вже в перших начерках можна було побачити головну ідею. Це одна з кращих ілюстрацій кошмару фашизму, а також людської жорстокості та горя.

"Портрет подружжя Арнольфіні"

Ян ван Ейк. 1434

Знаменита картина цілком і повністю наповнена символами, алегоріями і різноманітними посиланнями - аж до підпису "Ян ван Ейк був тут", що перетворило її не просто на витвір мистецтва, а на історичний документ, що підтверджує реальну подію, на якій був присутній художник.

Портрет Джованні ді Ніколао Арнольфіні та його дружини є одним з найбільш складних творів західної школи живопису Північного Відродження.

"Демон, що сидить"

Михайло Врубель. 1890

Картина дивує образом демона: сумний довговолосий хлопець зовсім не схожий на загальнолюдські уявлення про те, як повинен виглядати злий дух.

Це образ сили людського духу, внутрішньої боротьби, сумнівів. Трагічно склавши руки, Демон сидить із сумними, спрямованими вдалеч величезними очима, в оточенні квітів. Композиція підкреслює положення фігури демона, якого ніби затиснули між верхньою і нижньою перекладинами рами.
Сам художник говорив про свою найвідомішу картину так: "Демон - дух не стільки злий, скільки засмучений та скорботний, при цьому владний і величний".

"Апофеоз війни"

Василь Верещагін. 1871

Картина написана настільки глибоко та емоційно, що за кожним черепом у цій купі, починаєш бачити людей, їхні долі та долі тих, хто цих людей більше не побачить. Сам Верещагін із сумним сарказмом називав полотно "натюрмортом" - на ньому зображена "мертва природа". Всі деталі картини, в тому числі жовтий колір, символізують смерть і спустошення. Ясне синє небо підкреслює "мертвість" полотна. А шрами від шабель і дірки від куль на черепах акцентують увагу на ідеї "Апофеозу війни".
Верещагін - один з художників-баталістів, але він малював війни і битви не тому, що любив їх. Навпаки, він намагався передати людям своє негативне ставлення до цих жахливих подій.

Одного разу художник в запалі емоцій вигукнув: "Більше батальних картин писати не буду - баста! Я занадто близько до серця приймаю те, що пишу, виплакую (буквально) горе кожного пораненого й убитого". Ймовірно, результатом цього вигуку стала страшна і глибока картина "Апофеоз війни".

"Американська готика"

Грант Вуд. 1930

Картина з похмурими батьком і дочкою сповнена деталями, які вказують на суворість, пуританство і ретроградність зображених людей. Сердиті особи, вила прямо посередині картини, старомодний навіть за мірками 1930 року одяг, виставлений лікоть, шви на одязі фермера, що повторюють форму вил, а значить і загрозу, адресовану всім, хто зазіхне. Всі ці деталі можна розглядати нескінченно, відчуваючи при цьому неприємне напруження.

"Американська готика" - один із найбільш відомих образів американського мистецтва XX століття, найвідоміший художній мем XX і XXI століть.

Цікаво, що судді конкурсу в Чиказькому інституті мистецтв сприйняли "Готику" як "гумористичну валентинку", а жителі штату Айова страшенно образилися на Вуда за те, що той зобразив їх у настільки неприємному світлі.

"Закохані"

Рене Магрітт. 1928

Картина "Закохані" ("Коханці") існує в двох варіантах. На одній чоловік і жінка, чиї голови закутані білою тканиною, цілуються, а на іншій - "дивляться" на глядача. Полотно дивує і заворожує.

За допомогою двох без осібних героїв Магрітт передав ідею сліпоти кохання у всіх сенсах: закохані нікого не бачать, ми теж не бачимо їх істинних особистостей, крім того, закохані - загадка навіть один для одного. Але при цій уявній зрозумілості, ми все одно продовжуємо дивитися на цих закоханих і думати про них.

Чи не усі картини Магрітта - це ребуси, які повністю розгадати неможливо, оскільки вони ставлять питання про саму суть буття. Художник весь час говорить про оманливість видимого, про його приховану таємничість, яку ми зазвичай не помічаємо.

"Прогулянка"

Марк Шагал. 1917

"Прогулянка" - це автопортрет з дружиною Белою. Його кохана ширяє в небі, наче тягнучи в політ самого Шагала, що стоїть на землі, ніби ледь-ледь торкаючись її. В іншій руці у художника синиця - він щасливий, у нього є і синиця в руках (ймовірно, живопис), і журавель в небі.

Зазвичай до крайнощів серйозний у своєму живописі Шагал написав чудовий маніфест власного щастя, наповнений алегоріями і любов'ю.

"Сад земних насолод"

Ієронімус Босх. 1500-1510

"Сад земних насолод" - найвідоміший триптих Босха, що отримав свою назву завдяки тематиці гріха хтивості.

Картина зображує прозорі фігурки, фантастичні споруди, чудовиськ, галюцинації, які набули реальних форм, пекельні карикатури реальності, на яку він дивиться допитливим, надзвичайно гострим поглядом.

Деякі вчені хотіли бачити в триптиху зображення життя людини крізь призму її марноти і образів земної любові, інші - свято хтивості. Однак простодушність і деяка відстороненість, з якими трактуються окремі фігурки, а також прихильне ставлення до цього твору церковної влади змушують сумніватися, що змістом полотна могло бути прославляння тілесних насолод.

На сьогоднішній день жодне з наявних тлумачень картини не визнано єдиним вірним.

"Три віки жінки"

Густав Клімт. 1905

Одночасно і радісне, і сумне полотно. На ньому за допомогою трьох фігур описано історію життя жінки: безтурботність, спокій і відчай.

Молода жінка органічно вплетена в орнамент життя, стара - виділяється з нього. Контраст між стилізованим зображенням молодої жінки і натуралістичним образом старої набуває символічного змісту: перша фаза життя несе нескінченні можливості та метаморфози, остання - незмінну сталість і конфлікт з реальністю.

Полотно не відпускає, прокрадається в душу і змушує думати про глибину послання художника, так само як і про глибину та неминучість життя.

"Сім'я"

Еґон Шіле. 1918

Шіле був учнем Клімта, але, як і будь-який відмінний учень, він не копіював свого вчителя, а шукав нове. Шіле куди більш трагічний, дивний і лякаючий, ніж Густав Клімт. У його роботах є багато такого, що можна було б назвати порнографією, різноманітних перверсій, натуралізму і при цьому відчаю, який прокрадається в самісіньке серце.

"Сім'я" - його остання робота, в якій відчай доведено до абсолюту, незважаючи на те, що це - найменш дивна серед його картин. Він намалював її перед смертю, після того, як від іспанки померла його вагітна дружина Едіт. Художник помер у 28 років через три дні після Едіт, встигнувши намалювати її, себе та їх ненароджену дитину.

"Дві Фріди"

Фріда Кало. 1939

Історія важкого життя мексиканської художниці Фріди Кало стала досить відомою після виходу фільму "Фріда" із Сальмою Хайєк у головній ролі. Кало писала в основному автопортрети і пояснювала це просто: "Я пишу себе, тому що багато часу проводжу на самоті, та тому, що є темою, яку знаю найкраще".

На жодному автопортреті Фріда не посміхається: серйозне, навіть скорботне обличчя, зрощені густі брови, щільно стиснуті губи. Ідеї її полотен приховані в деталях, тлі, фігурах, що з'являються поруч з художницею. Символіка Кало засновується на національних традиціях і тісно пов'язана з індіанською міфологією до-іспанського періоду.

В одній з кращих картин - "Дві Фріди" - вона продемонструвала чоловіче і жіноче начало, з'єднані в ній єдиною кровоносною системою, що свідчить про її цілісність.

"Міст Ватерлоо. Ефект туману"

Клод Моне. 1899

Розглядаючи картину зблизька, глядач не бачить нічого крім полотна з частими масляними мазками. Вся магія витвору розкривається, коли ми поступово починаємо віддалятися від нього.

Спочатку перед нами проявляються незрозумілі півкола, що проходять через середину картини, потім ми бачимо явні обриси човнів і, відійшовши на відстань приблизно двох метрів, перед нами різко вимальовуються в логічний ланцюжок всі елементи картини.

"Номер 5, 1948"

Джексон Поллок. 1948

Найбільш дивна річ у цій картині - те, що полотно американського лідера абстрактного експресіонізму, яке він намалював, розливаючи фарбу по розкладеному на підлозі шматку фіброліта, - найдорожча картина у світі. У 2006 році на аукціоні Сотбіс за неї заплатили 140 000 000 доларів. Девід Гіффен, кінопродюсер і колекціонер, продав її мексиканському фінансисту Девіду Мартінесу.

"Я продовжую відмовлятись від звичних інструментів, які зазвичай використовують художники: мольбертів, палітр і пензлів. Я надаю перевагу паличкам, совкам, ножам і розлитій фарбі чи суміші фарби з піском, битим склом або чимсь ще. Коли я всередині живопису, я не усвідомлюю, що роблю. Розуміння приходить пізніше. У мене немає страху перед змінами чи руйнуванням образу, оскільки картина живе своїм власним життям. Я просто допомагаю їй вийти назовні. Але якщо я втрачаю контакт із полотном, виходить бруд і безлад. Якщо ж ні, - це чиста гармонія, легкість того, як ти береш і віддаєш".

"Ерозія"

Яцек Єрка

Польський неосюрреаліст відомий всьому світу завдяки своїм дивовижним картинам, в яких об'єднуються кілька реальностей, створюючи нову. Важко зрозуміти його дуже деталізовані та в якійсь мірі зворушливі роботи, побачивши тільки одну з них. Тож рекомендуємо ознайомитися детальніше з його творчим доробком.

"Руки противляться йому"

Білл Стоунхем. 1972

Цю роботу, звичайно, не можна зарахувати до шедеврів світового живопису, але те, що вона дивна - це факт.

Про полотно з хлопчиком, лялькою і долоньками, притиснутими до скла, ходять легенди: від "через цю картину вмирають" до "діти на ній живі". Виглядає картина й справді моторошно, породжуючи у людей зі слабкою психікою багато страхів і домислів.

Сам художник запевняв, що на картині зображений він у п'ятирічному віці, двері символізують межу між реальним світом і світом снів, а лялька - провідник, який може провести хлопчика через цей світ. Руки представляють альтернативні життя або можливості.

Картина здобула популярність в лютому 2000 року, коли була виставлена на продаж на eBay – у передісторії розповідалось, що це картина "з привидами". "Руки противляться йому" придбав за 1025 доларів Кім Сміт, якого потім просто завалили листами з моторошними історіями та вимогами спалити картину.

(via)