Артур Мекен. Зібрання творів. – К.: Видавництво Жупанського, 2021

Серед прихильників творчості цього автора був Говард Філіпс Лавкрафт, який дуже схвально відгукувався про його доробок у своєму відомому есеї «Надприродний жах у літературі». Вважається, що тексти Мекена значним чином вплинули на Лавкрафта у творенні його «Міфів Ктулху». Творами письменника захоплювалися також інші знамениті сучасники – Артур Конан Дойл, Вільям Батлер Єйтс та Оскар Вайлд. Відомий містик Алістер Кровлі відзначав магічну правдивість творів Мекена, Хорхе Луїс Борхес назвав Артура Мекена великим письменником, який своєю творчістю передбачив появу магічного реалізму, а Стівен Кінг якось сказав в інтерв’ю, що, можливо, «Великий бог Пан» – найкращий твір літератури жахів, будь-коли написаний англійською мовою. Слід додати, що одним із найголовніших мотивів у творчості Артура Мекена /1863–1947/ – англійського письменника і містика, члена окультного товариства «Орден Золотої Зорі» - є фольклорний образ «маленького народу», фейрі, яких він, на противагу усталеній традиції, описує як давніх, таємничих і ворожих людям істот, наділених надприродними властивостями і містичними знаннями, а також приховані за запоною буденності інші реальності. Шлях до них відкривається через давні забуті й заборонені ритуали – рештки таємних, майже втрачених знань. Публікація найвідомішої повісті Артура Мекена «Великий бог Пан» збурила тогочасне суспільство, яке побачило в ній натяки на давні містичні ритуали і сексуальні перверзії.

Артуро Перес-Реверте. Фалько. – Х.: Фабула, 2020

Як і сам герой, цей роман теж маскується - під шпигунський трилер і історичні пригоди, але під жанровою маскою ховається драматична історія про зраду і честь. Лоренсо Фалько, агент розвідувальної служби, працює всередині країни і за кордоном, його відправляють на найскладніші завдання, він може виплутатися з найважчих ситуацій. На цей раз Фалько потрібно замаскуватися і під вигаданим ім'ям увійти в довіру до представників ворожого табору, щоб визволити з полону важливу особу, в долі якої зацікавлені не тільки в Іспанії. Утім, здається, нема на світі такого завдання, з яким би не впорався наш герой цієї шпигунської трилогії іспанського журналіста, письменника і колишнього військового кореспондента Артуро Переса-Реверте. Чи упорається він цього разу, чи виконає черговий наказ і вибереться із чергової халепи? А поповнивши свій донжуанський список, чи зрозуміє, що нарешті зустрів свою жінку? «Фалько згорнув план і сховав його в кишені куртки, що висіла на спинці стільця. — Заперечень немає? — Віднині ти нестимеш відповідальність за хід операції,— відповів Монтеро. — Такими є накази керівництва. — Забудь про накази. Я — звичайний координатор. Усю попередню роботу зробили ви. — Ти теж братимеш участь у штурмі? Зайдеш до в’язниці? — Поки що не знаю».

Ніл Ґейман. Скандинавська міфологія. – К.: КМ-Букс, 2021

Повертаючись до джерел, відомий автор пера, який давно черпав натхнення для створення власних фантастичних світів у стародавній міфології, презентує майстерну обробку величних історій півночі. Він залишається вірним міфам та пантеону скандинавських богів: Одін, головний бог, розумний, сміливий і хитрий; Тор, син Одіна, неймовірно сильний та не наймудріший з богів; Локі - син велетнів - кровний брат Одіна, ошуканець і неперевершений маніпулятор. Історія розпочинається з генезису легендарних дев'яти світів, занурюючи нас у подвиги божеств, карликів і велетнів. Для того, щоб повернути собі викрадений славнозвісний молот, Тору необхідно замаскуватися у жінку, що дуже важко зробити, беручи до уваги його бороду і величезний апетит. Гірка доля спіткає Квазіра - найпрозорливішого з богів - кров якого перетворюється в мед. Врешті все завершується Рагнароком, сутінками богів і відродженням нового часу та людей. «Гігант пив молоко і ріс. Він назвав корову Аудумлою. Своїм рожевим язиком корова виліпила із криги людину: на перший день з'явилося лише волосся, на другий - голова, а третього дня із льоду постав чоловік. Це був Бурі, прабатько богів. Імір заснув, а уві сні породив дітей: з-під його лівої руки народилися велетень та велетка, а з-під ніг виріс шестиголовий гігант. Саме від дітей Іміра пішли всі гіганти. З цих гігантів Бурі взяв собі дружину, і вних народився син, якого вони назвали Бьором. Згодом Бьор одружився з донькою гіганта на ім'я Бестла і мав від неї трьох синів: Одіна, Вілі та Ве. Одін, Вілі та Ве - три сини Бьора - виросли і стали дорослими. Вони росли і бачили вдалині вогні Муспельхейма і морок Ніфльхейма, втім, знали, що у цих місцях на них чигає смерть. Брати назавжди застрягли в Гіннунгагапі - безмежній прірві між вогнем і туманом. Буття для них не надто відрізнялося від небуття».

Чан Чжін Сон. Улюблений керівник. – BookChef, 2021

Це захоплива історія життя придворного поета Кім Чен Іра, який пройшов шлях від обласканого увагою та державними нагородами поета — до утікача у вільний світ. Свого часу, здобувши звання лауреата державних премій, наш герой на ім’я Чан Чжін Сон міг розраховувати на безбідне життя члена привілейованого класу Північної Кореї. Де, нагадаймо, все було так, як донедавна у Радянському Собзі, і де завдяки продовольчому забезпеченню через спецрозподільник (навіть коли населення потерпало від голоду), пропуску на вільне пересування країною, доступу до суворо цензурованої інформації та персональним аудієнціям у самого Кім Чен Іра, життя поета в Пхеньяні здавалося легким та безтурботним. Тут навіть читання забороненої літератури було таке саме, як у нас донедавна: можна, але не всім. Тож коли друг нашого героя губить примірник забороненого іноземного журналу, виданого поетові для службового користування, йому не лишається іншого вибору, як зважитися на втечу заради порятунку власного життя. Система, нагадаймо, була закритою від імперіалістичного впливу, як колись СРСР, тому зарубіжна зараза видавалася особливо привілейованим слугам режиму, і то у дозованій кількості. Далі, як у будь-якій дисидентській історії, пішли дивовижні викриття та неймовірні подробиці, які, будучи висловлені зокрема на сторінках «Улюбленого керівника», дають читачеві справжнє уявлення про жахіття повсякденного життя у Північній Кореї.

Ґоран Войнович. Югославія, моя батьківщина. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2020

Це другий роман відомого словенського автора, який у своїй творчості виступає проти підміни національної культури туристичним кітчем, тавруючи зокрема діяльність кінорежисера Еміра Кустуриці, який перевів народний стиль у набір штампів і кліше. Тож не дивно, що у цьому романі про Югославську війну про трагічні події розповідає спочатку підліток, а по тому – дорослий чоловік, і різниця між поглядами на реальність, відповідно, більш ніж разюча. Та чи й може бути інакше в умовах війни, яка захопила близьких і рідних, і невідомо, кого вважати ворогом, а кого другом, як рідні терени розділилися на батьківщину і чужу територію, і чому батько – захисник і герой – раптом став воєнним злочинцем.