Що почитати: 5 книг про дива і дивацтва

Дива, які стаються в книжках цього огляду, мають різний характер. Утім, від економічного дива в Америці минулого до пригод у книжці сучасної української авторки  – не така вже велика відстань. Оскільки захоплюючий сюжет і бажання прочитати історію до кінця – ось основні критерії, за якими можна оцінювати будь-яке диво в сучасній літературі.

Стівен Коен, Бредфорд Делонґ. Американське економічне диво і Александер Гамільтон. – К.: Наш Формат, 2023

Книжки про японське економічне диво і чому Азії вдалося у нас вже виходили, на черзі, зрозуміло, Америка. І все це, ясна річ, у порівнянні з такою дивною країною, як наша, де другий рік триває війна, і про економіку, відповідно, не дуже згадують, коли мова про людські життя. І тим не менш, "Американське економічне диво і Александер Гамільтон" Стівена Коена і Бредфорда Делонґа все одно роз’яснює, чому Америка успішніша за Україну, бо ці відомості нарешті колись таки знадобляться. Автори книжки переконані, що саме історія, а не ідеологія, є ключем до економічного розвитку, причому, зрозуміло, історія саме Сполучених Штатів, яка подарувала світові механізм економічного дива, винайдений ще Александером Гамільтоном. На початку ХІХ століття цей самий Гамільтон вирішив цілеспрямовано змінити долю Америки, яка залишалася своєрідним британським "ранчо". "Сполучені Штати мали всі шанси розділити долю країн, які Артур Льюїс назвав "європейськими колоніями помірної зони", - пояснюють автори. - Ці інші країни - Австралія, Аргентина, Канада і навіть Україна - стали для індустріальної Європи ХІХ століття великими житницями й ранчо. Але жодна з них не створила промислової бази, щоб стати повноцінною збалансованою економікою першого класу наприкінці ХІХ століття.

Гамільтон підштовхнув Сполучені Штати до політекономії, що ґрунтувалася на індустріалізації, високих митних тарифах, фінансах і розвиненій інфраструктурі. Це дозволило Америці стати не житницею, лісопильнею та копальнею Європи, а незалежним виробником і дослідником". Таким чином, американська держава свідомо створила новий економічний простір - промислове виробництво, надавши американським виробникам максимальну підтримку. Цей механізм згодом застосує Німеччина Бісмарка, а століття по тому азійські тигри увімкнуть його в "турборежимі", здивувавши світ неймовірними темпами зростання. Тож від Гамільтона й до сьогодні Америка активно керує своїм економічним розвитком, спрямовуючи мільярдні інвестиції, державні замовлення, наукові гранти та податкові пільги на економічні сектори майбутнього. Чому б Україні не діяти так само?

Річард Докінз. Політ фантазії. Природні і рукотворні способи обійти гравітацію. – К.: Лабораторія, 2023

Ця книжка відомого популяризатора науки - дослідження історії польотів від міфічного Ікара, якому так і не вдалося підкорити небо, вимерлих птахів-гігантів до сучасних літальних апаратів. Тож, знов-таки, через науку, ідеї та уяву у дослідженні Річарда Докінза "Політ фантазії. Природні і рукотворні способи обійти гравітацію" маємо справжній виклик гравітації і відкриття секретів про те, як природа і людина навчилися долати силу тяжіння і підніматися в небо. Таким чином, перед нами повна історія польотів, яка пояснює, як живі істоти піднялися в небо і надихнули людей на власні надзвичайні подвиги. Також у книжці порівнюються походження та механізми, які дозволяють здійснювати політ штучним літальним апаратам, таким як літаки, гелікоптери та повітряні кулі, та тваринами, які навчилися літати завдяки еволюції.

Адже людство навчилося літати завдяки своєму розуму, про що зокрема свідчить наявність у нашому житті парапланів, літаків, гелікоптерів, ракет і навіть реактивних ранців, завдяки чому польоти сьогодні цілком реальні. Ми пройшли настільки довгий шлях, що тепер можемо навіть невагомо літати в космосі. "Здається, що літання - це надзвичайно корисна здатність, придатна для найрізноманітніших речей, - нагадує автор і тут-таки запитує: - У такому разі ви можете запитати, чому всі тварини не літають? А точніше, чому багато тварин вирішили зайти так далеко, що втратили свої чудові крила, які колись мали їхні предки? Наука дає змогу подорожувати в часі, чи то вперед у компанії Всесвіту, що приголомшливо розширюється, чи то назад через уламки щойно народженої Сонячної системи до початку самого часу. Політ - це втеча від гравітації у третій вимір, і так само наука — це втеча від сірої нормальності повсякдення, яка відкриває шлях до захмарних висот фантазії. Тож розправмо крила та погляньмо, куди вони нас віднесуть".

Андрій Зіменковський. Алхімія без упереджень. – Л.: Кварт, 2022

Автор цієї книжки недаремно нагадує, що несправедливо вважати, ніби предмет його дослідження, а саме – алхімія – існувала лише заради перетворення неблагородних металів у золото, а відтак, – лише заради збагачення. Насправді все значно складніше і глибше, якщо говорити про справжніх представників алхімійного таїнства, а серед них були такі видатні постаті, як Ньютон, Альберт Великий, Фома Аквінський та інші достойники. «Найголовнішим заняттям алхіміків було маскування секретів одягом притч, - також нагадує нам про епіграф з «Британського хімічного театру» Еліаса Ешмола, - і тчуть вони свої фантазії в тіні, чиї промені йдуть у всі боки, і все ж зустрічаються в загальному центрі, і вказують на одну річ».І хай там як, але наука алхімія розвивалася більше 1300 років, і це не було примхою чи забавкою таємних ентузіастів, оскільки результати їхньої роботи були надто багатобічні. Що ж до праці самого автора книжки, то «Алхімія без упереджень» - це його вагомий внесок у популяризацію водночас кількох наук – історії медицини та фармації, філософії, навіть теології.

Книга, в той же час, привідкриває завісу таємничості над містицизмом і езотерикою досі опальної алхімії.«Спробуємо визначити справжню мету алхіміків, - запрошують нас до захопливої подорожі. – Справжніх алхіміків. Бо, на нашу думку, як у тамплієрів було прикриттям чогось таємничого охороною паломників, так і в алхіміків отримання золота мало лише певне технологічне значення і слугувало якийсь час прикриттям для пошуку утаємниченої Істини та виконання містичних задач». І справді, пошуки філософського каменю та еліксиру життя, які приписують алхімікам, починаючи з 13-го століття, є значно ширшим та глибшим поняттям: ключ до Вічності, до досконалості Людини, пошуки себе кращого через Знання, пізнання Всесвіту. Таким чином, концептуальним задумом цієї книги, з яким автор впорався якнайкраще, було донести до читача, що існують Древні Знання, які не цілком втрачені. Матеріальне і Духовне, наука і релігія, езотерика і наука – все можливе в поєднанні. Ще один із акцентів книги – алхіміки були реальними, часом дуже обдарованими та значимими у суспільстві людьми.

Уляна Письменна. Бюро винаходів Цукінька. – Чернівці: Чорні вівці, 2023

У цій історії стаються справжні дива. Але ще дивніше, що в «Бюро винаходів Цукінька» Уляни Письменної всі вони мають «справжню» основу. «Винаходи, сконструйовані Бюро винаходів, існують насправді, а отже, за допомогою пригодницького сюжету, ними можна легко зацікавити дітей», - уточнює авторка, і тому вперед – за цікавими пригодами і неймовірними історіями про дивні пристрої. Адже Бюро хом’яка Цукінька приймає замовлення на різноманітні винаходи: льодову машину для кольорової ковзанки, повітряний перевіз, сироплавильний казан, співучий водопарк, ліфтове метро… Винаходи Цукінька та його помічників, винахідників Глека і Доремірка, а також їхня дотепність і взаємопоміч стають в нагоді мешканцям Міста Хом’яків. Під час захоплюючих пригод книга знайомить і зі справжніми винаходами людства: тепловим насосом, «співучими» фонтанами, електричною станцією, магнітним ліфтом, процесами виготовлення кольорового скла, плавленого сиру, випікання хлібу. «А в Бюро винаходів аж кипіла робота, - дізнаємося ми подробиці цієї дивовижної історії. - Окрім Дореміркової системи фонтанів, винахідники міркували над багатоярусними терасами, а також лавами для відпочинку. До того ж замовники зажадали встановити в центрі парку пристрій із виготовлення гігантської солодкої вати й величезну гармату, яка б викидала цілі залпи повітряної кукурудзи. Тож роботи було чимало!» Таким чином, разом із працівниками Бюро читачі подорожуватимуть не лише затишними вуличками Міста Хом’яків, але й підземною річкою, повітряним трамваєм, безтросовим ліфтом, моторошним готелем, приборкуватимуть тісто, повінь і навіть… привидів, попри витівки хом’ячих недоброзичливих сусідів – щурів.

Анастасія Євстратенко. Ніж у рибі. – К.: Прометей, 2023

У цій дебютній книжці української авторки так само чимало див футурологічного зразка. Тобто "Ніж у рибі" Анастасії Євстратенко - про майбутнє, а саме – про 2028 рік, коли вже декілька сезонів школярів розподіляють у навчально-розважальні центри, щоб ті нарешті змогли спокійно відвідувати заняття та грати разом у дозволені ігри. В них жодної небезпеки для вихованців, жодних ризиків. Однак головним героям цієї історії є замало дозволеного і вони завзято шукають собі пригод. Таємний хід відкриває їм підвал, в якому загадковий вчений досліджує тунелі часу і йому якраз дуже потрібні піддослідні. Чи зможуть друзі разом із чумаками побороти Вологолове чудовисько, яке відлякує відвідувачів корчми? Чи зможуть знайти того, хто вбиває археологів та краде скіфські курильниці? і головне, чи зможуть вони повернутись назад, у свій час? Але для початку треба з нього вибратися у дивовижний світ. "- Пароль? - запитав голос із віконця у залізному паркані. - Ніж… - почала відповідати смаглява дівчина в чорній куртці, але її перебив той самий голос. - Тихо! Зробіть так, щоб шпигунка не почула. - Слоне, будь ласка, затули їй вуха, - попросила смаглявка свого напарника. Патлатий світловолосий хлопець у схожому темному одязі стиснув голову іншої дівчинки, що стояла поряд з ним. Очі в неї були зав'язані шматком пожовклої тканини, від якої ще й смерділо затхлим супом. Дві світло-русі косиці похнюплено визирали з-під пов'язки. Одяг у шпіонки був весь білий, на відміну від вбрання її стражників. Смаглявка, упевнившись, що Слон зробив усе як слід, чітко, але тихо вимовила: - Кажу пароль: ніжу рибі! Дверцята з тріскотом відчинились, і чорно-біла компанія з трьох осіб - вартовий залишився на посту - попрямувала до входу на напівзруйнований автомобільний завод".

Ілюстрація: Сальвадор Далі. Різдво