Що не так з тренінгами особистісного розвитку?

Останнім часом пропозиції тренінгів особистісного розвитку буквально заполонили наш інфопростір. Обіцянки підвищити самооцінку, розкрити прихований потенціал і, звісно, принести в життя запаморочливий успіх зі всіма його атрибутами у вигляді шикарної квартири, машини і мільйонів на рахунках, буквально сиплються на середньостатистичного користувача мережі звідусіль.

Окрім факту відсутності орд багатих бізнесменів на вулицях твого міста після такої-то кількості різноманітних курсів, що ж іще не так з тренінгами особистісного розвитку?

Для того, аби відповісти на це питання, достатньо поглянути детальніше на структуру пропонованих нам програм «успешного успеха» і виокремити звідти загальний принцип: Швидкий результат при мінімальних діях.
Як бувалий рибалка, можу впевнено стверджувати – наживка хороша, але аби втримати рибку потрібен хороший підсак. І, УВАГА, у нас такий є: створення емоційної залежності учасника від тренера і групи.

Ось якими методами її можна досягти (записуйте рецепт):​ 

     1. Емоційні гойдалки.

Штовхаємо учасника тренінгу в емоційну яму за допомогою спогадів про його найскладніші життєві ситуації, провали. Якщо вдалося довести до сліз, браво!
Далі, простягаємо руку допомоги, обіцяємо успіх – вершину. Потім кидаємо знову у яму. Повторюємо декілька разів і вуаля – ваш емоційний наркоша готовий. Не забувайте час від часу підгодовувати болем і ейфорією.

     2. Рух крізь страх.

Просимо виконати учасника максимально дискомфортне завдання, як от збирати милостиню, запрошувати кудись незнайомих людей, забирати чужу їжу і т.д.

Таким чином, під ярликом «вихід із зони комфорту» заганяємо його в стресову ситуацію, яка на гормональному рівні буде супроводжуватись викидами адреналіну та ендорфіну. Далі, відчуття небезпеки минає, покарання за сумнівну дію нема, а ефект від ендорфінів залишається: маємо готового адреналінового наркомана, який асоціює кайф із нашим тренінгом.

     3. Послаблення центру критики.  

Тренінг – це, зазвичай, захід який проходить у оффлайн режимі і потребує від учасників витратити на нього декілька днів (з ранку до вечора). Тобто, учасник цілий день виконує завдання тренера. З часом, «наша рибка» втомлюється і приблизно під кінець дня стає неймовірно сприйнятливою до різного роду вкладання психологічних установок під задушевні розмови про «інсайти сьогоднішнього дня».
Чудесна нагода продати ще один курс!

Спеціально для тих, хто досі не вважає викидання грошей на ̶в̶і̶т̶е̶р̶ тренінги особистісного розвитку чимось негативним, ми підготували ще один пункт.

           Ілюзія розвитку

Деякий час після тренінгу, який дав вам лише список надихаючих фраз на кшталт «Аби дійти до цілі, варто іти» і дозу гормонів щастя, ви будете відчувати себе мотивованим та енергійним.

Чи допоможе це вам вирішити свої проблеми і досягти успіху? - Ні.

Чи може це нашкодити? - Так.

В результаті емоційних гойдалок, які учасник переживає протягом курсу та супутнім цьому явищу коливанням ендорфінів, на різного роду тренінги можна банально підсісти. І замість реальних дій в бік покращення своїх навичок та отримання нових знань, ви ризикуєте витратити свій час на ілюзію розвитку.

Відсутність руху вперед полягає не в браку мотиваційних цитаток в житті - вона закопана значно глибше: в страхах, бар’єрах, установках. А з такими проблемами, аби не те що знайти рішення, а хоча б не погрішити ситуацію, варто звертатись до спеціаліста.