Декілька останніх років життя цієї дівчини нагадувало розкиданий в різні боки пазл, який вона, як би не намагалася, не могла зібрати до купи.
А все почалося з того моменту, коли вони з чоловіком розлучилися. Коли зруйнувався їх маленький світ. Ні, ви не подумайте, у тому світі не було гармонії та великого щастя. Просто була хоч якась стабільність, а усе інше її тоді мало хвилювало.
Все трапилося миттєво і несподівано для неї. Фраза, кинута ним з певною насолодою: - "У мене є інша", розрізала простір, врізалася гострим мечем у її серце та свідомість. Це було перше, що змусило її злякатися, відчути невпевненість у завтрашньому дні. Далі ще гірше, то одне не клеїлося, то інше йшло шкереберть. А раніше вона так любила все планувати! І можете лише уявити, як вона себе відчувала, коли життя йшло не за її сценарієм, а за сценарієм ТОГО, хто прописує нам з небес.
Шукаючи сенс життя вона загубила себе. Все навкруги було якимсь штучним. Її не радувало нічого: ні син своїми успіхами, ні досягнення на роботі, ні сонце, ані сніг. Оцінка всього, що відбувалося навколо неї, викликало протест, відразу, незадоволення. Попереду не було жодної цілі. А як можна жити без цілі? Виром летіли думки. І тими дурнуватими і пустими думками вона довела себе до відчаю. Вона була у безвиході, на грані божевілля.
"Ні, я хочу жити щасливо", - подумала. "А якщо жити ТАК, то навіщо жити взагалі?". Дівчина підійшла до полиці з ліками і зібрала у пригоршню всі пігулки, котрі мала. Такі гарні, яскраві, різні за розміром формою. Залишалося зробити один простий рух і...
Та, мабуть, ще не час їй бути ТАМ. Стрілою промайнула раніше почута фраза одного знайомого юнака: "А ти просто живи, чи то живи просто!" Ця фраза врятувала їй життя.
Зараз у неї все добре. Тепер вона точно знає, що ніколи цього не зробить, та й не подумає більше про таке. Вона відчуває повноту щастя щомиті, і не чекає коли радість прийде сама. Дівчина зрозуміла, що радість і щастя, це вміння існувати в гармонії з собою та зі світом. Вона навчилася поєднувати два "мінуси" і перетворювати їх на "плюс". Змінивши ставлення до життя, воно змінилося саме. А головне, чому навчилася вона, цінувати те, що має: себе!
Тепер кожен її ранок починається словами: "Новий день настав! Вдячна за те, що живу серед людей, що відчуваю світ, тепло! Я можу так багато зробити! Я можу діяти й допомагати іншим! Я буду радісною і усміхненою! Моя усмішка подарує приємні миті іншими! Цей настрій я пронесу крізь увесь день, крізь усе життя!".
P.S. Вона ніколи ЙОГО не забуде. Все життя пам’ятатиме ТОГО юнака-рятівника: філософа в душі, романтика в серці. ТОГО, котрий дивиться на цей світ широко розплющеними очима. ЙОГО погляд завжди виказує цікавість і захоплення усім, чого він торкається. ТОГО, від кого вона колись почула: - "А ти просто живи...!".
ТЕПЕР ВОНА РОЗУМІЄ, ЯКЕ ТО ВЕЛИКЕ ЩАСТЯ - ПРОСТО ЖИТИ!
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
