САТИРА НА РАДЯНСЬКУ АРМІЮ

САТИРА НА РАДЯНСЬКУ АРМІЮ
 
Віктор Суворов. Визволитель.
 
Помилково буде стверджувати, що книга Віктора Суворова “Визволитель” - про введення радянських військ у Чехословаччину в 1968 році. Це так само невірно, як книга Уласа Самчука “Марія” – про голодомор, а книга Ольги Кобилянської “Земля” – про братовбивство. Насправді голодомору присвячено лише останні двадцять сторінок “Марії”, а братовбивства як такого у “Землі” нема, ми можемо лише про це здогадуватись.
Те саме і з “Визволителем”. Лише останні розділи книги присвячені введенню радянських військ у Чехословаччину в 1968 році, а насправді це книга про радянську армію, тупість Системи, витрачання мільярдних коштів на нікому не потрібне озброєння.
Прикметно, що Віктор Суворов (псевдо Віктора Резуна, професійного радянського розвідника, який втік на Захід і був заочно засуджений до смертної кари, яку в Росії й досі не відмінили) присвятив свою книгу Леонідові Брежнєву, який став символом застою, а фактично розвалу Радянського Союзу.
Письменник-шпигун згадує свою армійську юність. Але це не просто спогади про службу в армії. Користуючись відкритими джерелами, тобто публікаціями в пресі, Віктор Суворов нищівно критикує Систему, за якої тільки й могла існувати така дорога у буквальному розумінні цього слова армія.
Читати про армію в розповідях Суворова – цікаво. Гумор і сатиру бачимо на кожному кроці. І якщо до своїх товаришів по службі автор ставиться з розумінням, інколи – скептично, то для тупих солдафонів і начальників не жалкує фарб.
Як відомо, армія є відображенням країни. Радянська армія символізувала собою Радянський Союз – гнилий зсередини і агресивний назовні.
Той, хто служив в армії, знає, якими беззмістовними є муштра на плацу чи перебування на гауптвахті. Для багатьох життя після армії залишається таким же тупим, але творчі люди вже ніколи не допустять плац і “губу” в своє життя.
Армія, як і все радянське життя, було пронизане плануванням. Наприклад, патрулі мали свою норму щодо порушників: вокзал – 150 осіб, міський парк – 120, аеропорт – 80, решта – по 60. Ось і чіплялись, як кажуть, до стовпів. Не виконав норму – гауптвахта.
Віктор Суворов безжально розвінчує кастовість армії, де непрофесіонали, казнокради, гультяї і просто недалекі люди в силу вищого звання і посади керують іншими. Звичайно, така армія не могла довго втриматись. Тому й не дивно, що від розвалу Радянського Союзу найбільше постраждала армія. Не було вже потреби в ній, якою вона була.
Книга Віктора Суворова “Визволитель” вийшла тоді, коли радянська армія “визволяла” Афганістан. Паралелі між Чехословаччиною й Афганістаном були очевидними.
“Допомогу” братньому народу автор розкриває зсередини, показує тупість армійського начальства і спротив чехів і словаків. На цьому тлі радянські солдати й командири чи не вперше в своєму житті задумалися, навіщо визволяти тих, хто живе краще, ніж радянські люди. Нехай поки що це розуміння прийшло на побутовому рівні, але людина, яка думає, може спів-ставити й порівняти, аби зробити правильний висновок про “імперію зла”, в якій їй доводиться жити.
Щоби підняти ентузіазм солдатів, яких закинули в чужу їм країну, достатньо банки тушонки та інших продуктів закордонного виробництва, бо з радянських була лише горілка. Звісно, армію могли забезпечити необхідним, але голод використовувався і як могутній засіб ідеологічного виховання.
Якщо в армії стукацтво було звичним явищем, то похід на Чехословаччину показав всю огидність цього. Складалися ситуації, коли замполітам слід було терміново донести стукачам якусь інформацію. Тоді їх викликали й вишиковували окремо від інших й давали потрібні інструкції. Абсурдність полягала в тому, що інші могли бачити цих стукачів і вже були більш обережними у спілкуванні з ними.
У Чехословаччині не було так багато крові, як 1956 року в Угорщині, яку теж “визволяв” Радянський Союз. Але ціна теж була високою.  Чехи й словаки хотіли лише реформувати соціалістичну систему. Але радянське керівництво побачило в цьому загрозу для існування всього соціалістичного табору, тому так безжально розправилося з “друзями”.
Чехословацький досвід висвітлив інше. Відтоді, як був подавлений спротив у цій країні, Радянський Союз більше не наважувався посилати армію в країни з більш високим життєвим рівнем. 
Зараз книги Суворова виходять українською мовою. І це те, про що найбільше мріяв автор. Принаймні так він пише на своїй сторінці у Фейсбуці.
 
Анатолій ВЛАСЮК