Самотність...

Раніше я вважала , що самотність - це погано , завжди шукала собі друзів , старалась не залишатись одна. Проте зараз , я розумію, що це прекрасно бути самотньою. Мій тато завжди хотів , щоб я багато спілкувалась , заводила багато знайомств , бо " а раптом тобі щось буде треба і та людина тобі допоможе ?" Це був неоспоримий аргумент , що треба мати багато друзів і знайомих . А нащо це мені? Тепер я розумію , що мені перестають подобатися люди. Розумію, що легше почитати книжку, послухати музику ніж фальшиво посміхатись і обговорювати щось абсолютно непотрібне.  Розкажу дещо про себе : я на перший погляд здаюсь злою і відчуженою але якщо взнати мене краще тоді зовсім інша картина . Чому так ? Бо так вийшло) . Зараз я навчаюсь у іншій групі. Я старалась бути хорошою та милою. А через тиждень зрозуміла , що нафіг то комусь здалось. Зі мною , як тоді толком не розмовляли так і зараз. Тоді я жостко знервувалась і слала їх всіх в далеке піше подумки. Але зараз це перейшло будь-які межі : вони тепер навіть сідати біля мене не хочуть. Народ, а вам там коронку лопатою не поправити? Яке ви маєте право? Я ще нічого не встигла зробити , щоб до мене так ставились. Я ніби вчора школу знову потрапила , тільки тут просто ігнорують. Ось так я зрозуміла цінність самотності . Вона тебе не образить , вона тебе вислухає і підставить своє плече , щоб ти поплакався.  Мені важко дається спілкування з людьми , бо якесь криве слово - на тебе вже дивляться під іншим кутом . А самотність не така - вона розуміє , що твої образи - це крик душі , вона на це не образиться а зрозуміє. Знаєте , як я чекаю кінця навчального року . Вони жартували , що переведуться у інші групи а насправді переведусь лише я . Зроблю їм такий подарунок. Я завжди давала другий шанс людині , сподіваючись , що вона виправиться . А зараз починаю розуміти , що і першого було забагато. Знаю , що більшість буде жартувати про собак і котів , але подумайте : краще жити з людиною , яка в один прекрасний день тебе зрадить і розтопче в порох чи бути самотнім і цінувати кожен день свого життя і жити так , як каже тобі серце а не правила , диктовані суспільством?