Слідами Марії-Антуанетти. Частина ІІ

18 березня 2016
Liubov Kovalchuk

Це знову я! Продовжую свою розповідь про пригоди у Франції. У попередньому пості я розповіла про екскурсію Версальським палацом. От виходжу я з нього і перед моїми ясними очима розкинулись сади Версалю. Я одна, як палець. Свою групу і сестру загубила десь у юрбі китайців (або японців) вже давно. Тому насолоджуюсь цією красою у гордій самотності.

Сади займають площу 815 гектарів. Станом на 2010 рік тут зростає 350 тис. дерев. Туристи переважно відвідують лише невеличку частинку всього комплексу.

Топаю я, топаю...

... і тут переді мною відкривається чудовий вид на Королівську оранжерею.

Вона була побудована у 1684-1686 рр. за проектом архітектора Жюля Ардуен-Мансара. 

Більшість із цих дерев - цитрусові. Взимку їх ховають у діжках. А в період з травня по жовтень виставляють в партері перед оранжереєю.

Під час Паризької комуни 1871 року оранжерею перетворили на в'язницю. Але оскільки знадобилось місце для цитрусових дерев - оранжерею звільнили.

    Вид палацу з боку садів.

Стою спиною до палацу і рушаю вперед.

Переді мною Басейн Латони. Він розташований нижче Водяного партеру. Статуї, які прикрашають басейн, навіяні грецьким міфом. Та, в принципі, тут практично все навіяно грецькими міфами...

Між басейном Латони та палацом лежить палацова тераса, яку і називають Водяним партером.

Версальський палац має обмежені водні ресурси, тому в повну міць фонтани вмикають лише під час вражаючих шоу, які відбуваються у вихідні дні в літні місяці.

На жаль, вже немає багато часу, щоби залазити у хащі парку (а так хотілося...), тому востаннє милуюсь красою палацу...

 ... і човгаю на вихід. Там має чекати моя група. Але групи нема. Є лише одна дівчина, яка вирішує витягнути мене на шопінг. Ми проходимо повз пам'ятник Людовіку і чимчикуємо вглиб Парижа.

Ми знайшли декілька хороших магазинів, де я купила собі досить симпатичну сукенку. Ми також надибали ринок, де торгували араби. Але часу там лазити вже не було і ми повертаємось до Версалю. Дорогою я купила у чорношкірого продавця в'язку брелків-ейфельок. Він хотів за 1 штучку - 1 євро. Але я вторгувала за 1 євро - 7 штук. От така я молодець! І це практично без знання мови! Хоча потім отець Олександр повідомив мені, що я продешевила.... Бо він вторгував 13 штук за 1 євро... Ну от і все... Ми знайшли свою групу, сіли в автобус і поїхали в готель. Номер у нас був з видом на цвинтар... Але нічого. Трішки відпочили і вперед на метро. Отець Олександр веде нас до Ейфелевої вежі. Ура! Ура! Ура!

21.00. Група вилазить з метро. Хочеться сказати, що метро у Парижі таке заплутане, як лабіринт Мінотавра. Без 100 грам не розберешся.

А ось показався вершечок вежі.

Ще декілька кроків... АААА. Ось і вона! У всій своїй красі.

Біля вежі сидить кролик. А біля нього лежить чашечка, куди туристи кидають копійки. Цікаво, для чого це? 

Отець Олександр дає нам півгодини на фотографування. Ми виходимо на Марсове поле. Тут, просто на траві, сидять парижани і туристи. Відпочивають, спілкуються та п'ють вино. Вино бажано приносити з собою. Хоча можна його купити і тут, на місці, у людей з підозрілою зовнішністю. Але це для екстремалів.

То я. Щаслива, як слон. 

Півгодини промайнули. Отець Олександр веде нас назад.

Отака ось карусель біля вежі.

І ще одна карусель.

А це нічна річка Сена.

Відходимо трохи далі й перед нами відкривається ще один чудовий краєвид на Ейфелеву вежу.

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

8 занедбаних місць на планеті, від яких стає моторошно
У світі багато занедбаних місць, і кожне з них має свою історію. Якісь місця вселяють страх, якісь – почуття захоплення. У статті ми зібрали для вас наймоторошніші місця на Землі, від яких перехоплює подих.
Читати більше
XVII СТ. : ПОЛОНІЗАЦІЯ, ВІДРОДЖЕННЯ, ПОЧАТОК РУСИФІКАЦІЇ
Особлива важливість цієї епохи для долі українства та його питомої мови не підлягає жодним сумнівам, хоча в різні її періоди в різних куточках української ойкумени відбувалися відмінні навзаєм, не раз "протилежні за знаком" процеси.
Читати більше
Як слов'янки прикраси носили
Яскравим та виразним наповненням до українського народного одягу виступали прикраси. Вони виконували захисну функцію амулетів, талісманів, оберегів, які супроводжували людей упродовж життя. Основним призначенням ювелірних виробів було доповнення до костюма. Звідси і їхня художня виразність, багатство форм і технічних прийомів, які збереглися і зараз.
Читати більше