|
6 березня 2018
Марина Чиянова |
Командний рядок.
Я - всього лиш твій робот.
Єдиним наказом "кохати!" бринить.
Я знаю, що все це вже не випадково.
Куди мені бігти від тебе в цю мить?
Мій світ - осяйний та до міри холодний,
У ньому є формули дальніх доріг,
У ньому слова зачаровано-модні
Злітають над ковдрами. Падає сніг,
Та дотиків твоїх йому не сховати,
Ми - сума усім невідомих ключів.
Чекаю, допоки не здійметься ватра.
Я дійсно бажаю довіри без слів.
Згадай наші ігри, вінець перевтілень,
Згадай наші долі та мови чужі,
Згадай, що ми світло священне зустріли,
І відстань незламну. Її міражі
Говорять про світле, величне, змістовне
І кличуть у подорож вчинків та мрій.
Ми ще до народження були знайомі.
Пиши мені, снися та смуток розвій.
© Марина Чиянова, 2018
| 1 | 1555 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
Особливо -- "Я дійсно бажаю довіри без слів... "
Чудово,глибоко,чуттєво,..
Merci !!!