Розп'яття Боже з золота відлите
оберіга важку обвислу грудь,
гризе нутро що злобою залите
немов Ісус - ков перетворює у ртуть.
Не витримав селюк, пішов від того
у кого кабінет сія: "іконостас",
схиливсь на лаві й подиху німого -
не видавить, вогонь надії згас.
Не може подивитися у очі...
... у очі янгола що допомоги жде,
прийде пітьма в час д'явольської ночі
все що було єдиним - забере.
Заплакав чоловік як та дівчина
і очі мов осліпли в світлий день.
Вмирає його кров, його дитина,
під радісний "пташиний звук пісень".
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
