Російське суспільство на тлі одноденного візиту Східної Гути до Кемерово.

Росія є Абсолютним Злом, яке треба знищити.

Вчорашні стихійні багато в чому заходи у зв'язку з кемеровськими подіями вже коментуються різними представниками російської влади. Схоже, що до політичного лексикону може увійти новий термін «неузгоджений жалобний мітинг». У Москві і Петербурзі влада спробувала «перехопити порядок денний» і провести свої «жалобні заходи», щоб не дати людям проявити самостійність навіть в такому суто особистому питанні.

Кемеровський віце-губернатор Чернов повідомив, що вчорашній 11-годинний мітинг біля адміністрації – спланована і скерована на дискредитацію влади акція. Ну, тобто, самі себе спалили, щоб потім зібратися і дискредитувати.

На телебаченні, яке давно стало оруелловською «п'ятихвилинкою ненависті», теж було від щирого серця. Промовці змагалися у виразах підтримки і співчували ... Путину.

Схоже, що переплюнула всіх Мізуліна, хоча Тулєєва з його вибаченнями Путину переплюнути, відверто кажучи, було непросто. Власне, і ведучий Соловйов був непоганий:

Тулєєв, втім, не віддав перше місце і продовжив в тому ж дусі. Він звернувся до жителів і не утримався, щоб не згадати темні сили: «... деякі сили цілеспрямовано намагаються підбурити людей. Намагаються на чужому горі нажитися і, відповідно, страшно просто розгойдують ситуацію», – сказав Тулєєв у зверненні...» Ну скажи просто: так, це ми так докерувалися, що довели справу до масової загибелі людей. Або взагалі мовчи і не відсвічуй – у тебе це чудово вийшло в дні катастрофи. «Сили» тут до чого і де вони взагалі? Убиті горем рідні загиблих – це «сили»?

Комітет Держдуми еРеФії з інформаційної політики, інформаційним технологіям і зв'язку вивчить проблему розповсюдження брехливих новин в мережі і за підсумками цієї роботи озвучить свою позицію з даного питання. Про це в середу повідомив журналістів глава комітету Лєонід Льовін.

Очікувано. Кемеровська трагедія, як втім і купа інших жорстких подій, в черговий раз продемонструвала повний провал на інформаційному полі, причому провал системний – з боку влади. Будь-яка інформація завжди розглядається з точки зору: чи не пошкодить вона якимсь клановим, груповим або просто бандитським інтересам, а тому рефлекторна реакція - просто утаємничувати, мовчати, плутати і брехати. Природно, що на цьому тлі виникають чутки і спроби знатися на ситуації самостійно.

Єдиний спосіб боротися з «брехливими новинами» – це давати своєчасну і правдиву інформацію з боку властей. Хоча, звичайно, це тільки перший крок в низці інших. Але без нього всі вони втрачають сенс.

 

 Але на сьогоднішній момент такий підхід неможливий. В еРеФії немає публічної політики, є політика апаратна, у неї абсолютно інші закони і методи ведення боротьби. Якраз апаратна боротьба спирається на недомовки, заплутування, брехню і зраду. Те, що в нормальному житті виглядає дикістю, для неї норма і єдино можливий спосіб існування.

Кажучи інакше – поки в Росії процвітатиме середньовічна деспотія, в ній ніколи не буде засобів масової інформації. Вони не потрібні, потрібна просто пропаганда, зразок якої сьогодні на будь-якому федеральному каналі. Там, де пропаганда, там немає і не може бути правди, там є тільки вирішення інстанцій – що і в якому вигляді потрібно подати електорату. Тільки інстанції вирішують – що на даний момент є правдою, а що ні. І якщо реальність цій установці не відповідає – тим гірше для реальності.

Коли завдання прес-секретарів на всіх рівнях – брехати, коли брешуть їхні господарі, причому не приховуючи і не особливо переживаючи із цього приводу, то неминуче виникає криза довіри, яка вирішується через самостійний пошук правди. Власне, це і викликає ненависть влади, оскільки підриває її інформаційну монополію. Вона ж в принципі не здатна жити в конкурентному середовищі (у публічному понятті цього явища, з апаратною конкуренцією у неї якраз все у повному порядку).

Журналісти і запрошені ними незграбні апаратники змагаються, хто дзвінкіше лизне начальницьку дупу – в такій парадигмі можна отримати тільки брехню з будь-якого приводу. Адже завдання виконати установку, сподобатися начальству або відмивати його у разі виникнення скрутної ситуації, ні для чого іншого ЗМІ в сучасній Росії не потрібні.

Держдума в цьому сенсі не винаходить нічого нового: якщо ти не можеш змінити ситуацію, ти повинен її зафіксувати. У цьому сенсі логіка підводить до ідеї посилювання. Яке не працює, оскільки базова проблема – проблема брехні самої влади – не зникає. В межах такої моделі будь-яка спроба людей (включаючи і родичів загиблих) дізнатися хоч якусь правду для влади є державним злочином і зрадою. Замахом на підвалини. Тому різні чини з ненавистю говорять про темні сили, які заробляють на горі. Забуваючи сказати, що влада сама це горе і приносить людям.

Брехня – це елемент системи управління в Росії. Досить пригадати слова Грефа про те, що «будь-яке масове управління має на увазі елемент маніпуляції. Як жити, як управляти таким суспільством, де всі мають рівний доступ до інформації, всі мають можливість отримувати безпосередньо не препаровану інформацію?» Тому, як говорить Греф, всі засоби масової інформації «зайняті побудовою і збереженням страт», тобто – фіксацією станово-феодальної суспільної системи стосунків, що склалася, де інформація – такий же товар, причому товар цінний, а тому безкоштовно роздавати його власники не мають наміру.

Тому або станово-середньовічне суспільство і маніпулювання з боку влади (простіше кажучи – офіціозна брехня з будь-якого приводу), або рівний і вільний доступ всіх до інформації – і тоді питання переходить в площину освіти і культури користувачів і споживачів інформації, здатності її інтерпретувати. Але початкова проблема не зникає – якщо держава не хоче або не може управляти вільними людьми, вона завжди закриватиме інформацію і маніпулюватиме. Звинувачуючи будь-кого, хто ризикне самостійно шукати істину, в державній зраді.

Росія є Абсолютним Злом, яке треба знищити.