Роматична історія переходу на українську від харків'янки Катерини Лупандіної

Усе своє свідоме життя у побуті та у справах я розмовляла російською. На українську мову я переходила дуже рідко, але здавалося, що серед карпатських гір українська мова ллється набагато краще. Цей потяг поговорити українською проявлявся рідко, доки мій тато не став практикувати українські розмови у побуті. Я вирішила його підтримувати. Із бабусею також почала розмовляти українською. Та мова ще не приживалася, не ставала "мовою за замовчуванням", навіть у спілкуванні з батьком.

Повний переворот моєї свідомості стався, коли я закохалася у хлопця. Багато разів чула, як він розмовляв зі своїми батьками українською у телефонних розмовах. З ним ми познайомилися та вирішили стати парою ще російською мовою. Потім, під час поїздки до Києва у 2015 році, я стільки разів чула українську всюди: за прилавками від продавців, у метро від крикливих пасажирів, від персоналу готелю... І, купуючи смачненький сувенір для коханого, я просила його українською. І з усіма незнайомцями теж українською заговорювала. І мені відповідали різною мовою. Та було приємно визнавати нашу державну мову придатною до застосування у звичайному, не паперовому житті.
 
Повернувшись із Києва, я розповіла милому про цей чудовий досвід, про гостинний Київ та про добрих киян. Ми довго розмовляли про те, хто як звертається до рідних. І вирішили, що нашою спільною мовою буде українська - мова кохання. І для цієї людини українська стала першою "українською за замовчуванням". І потім так само легко було звертатися українською до тата чи бабусі. Так українська мова стала мені рідною.

#ПереходьНаУкраїнську
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Фотокамера як зброя, або Інше обличчя війни
Якби не було війни, ті, хто загинув, могли б народити і виховати дітей, кохати, працювати, винайти, створити, нарешті, просто жити, бути щасливими й радувати своєю присутністю на землі рідних, близьких, друзів...
Читати більше
АПЕЛЬСИНОВИЙ МАРМЕЛАД ЗА РЕЦЕПТОМ ПАДДІНҐТОНА
​Трапляється так, що фільм дуже сильно припадає до душі. Після перегляду усю ніч сниться, як будуєш хижку на безлюдному острові, перебираєш таємничий мотлох на горищі або блукаєш Нарнією. Цього разу зі мною знову так сталось.
Читати більше