РОЛЬ ЖІНКИ У ФІЛОСОФІЇ НАЦІОНАЛІЗМУ

     Найпоширенішою формою розгляданні жінки в націоналізмі є возвеличення материнства. Проте час і реалії створюють відгалуження, які варт розглядати. Перш за все, роль жінки в політиці. Досить довго теоретиками політичних наук нівелювалося значення жінки в побудові нації, зводилось до мінімального продовження роду, збільшення демографічних показників. Не зважаючи на суперечливість феміністичних рухів, все ж вони намагались повернути жінці право творення Націі у всіх сенсах і формах творення, за що треба їм подякувати. Біда, що часто з рук деяких недалекоглядних і егоїстичних представниць руху, це просто перетворювалось не на рівноправ’я, а на тяжіння до матріархату. Часто жінка й жіночий гендер необачно прирівнювались. І лише демократизація суспільства, розвиток філософської думки спричинили появу розгляду таких категорій як «жінка-революціонер», «жінка-лідер», рівноправ’я в творенні держави. “Якщо чоловіки-теоретики, типово байдужі до ґендерности націй, то феміністичні праці з аналізу націоналізму виявились дуже нечисленними та розкиданими в часі. Білі феміністки загалом надто повільно усвідомлювали, що націоналізм є у феміністичному спектрі уваги”… Хто б не торкався цього питання, єдине, що треба пам’ятати – жінки брали активну участь у розбудові держави. По-різному. Кожна в міру своїх сил та здібностей. Але відкидати їх із спектру Національно-визвольної боротьби як мінімум несправедливо.

    По-перше, національна держава розглядається як мускулінна організація. Але якщо феміністичні дослідники розглядають її мускулінність як підпорядкованість жінок чоловікам в управлінських ієрархіях, то насправді вона є мускулінною психологічно. Саме чоловікам легше осягнути й спроектувати своїми діями в дійсність такі катергорії честь, хоробрість і почуття обов’язку. З одного боку, вони вимагають точності й невідступності, тоді як жіночий мозок завжди бачить манівці, різні ходи й шляхи. Жінкам важче бути концентрованими. Все через гормональну природу й спосіб мислення. І  це нормально. Лише жінки, які мають сильну волю або глибокі національні цінності можуть виробити в собі навички до боротьби на рівні з чоловіками. Таких жінок ми бачимо на фронті зі зброєю, ліками, в політиці… Жінки, які прагнуть до цього займаються волонтерством, суспільно-корисною національною діяльністю. Жінки, які не мають цього в системі своїх цінностей просто живуть своїм життям. Варто поговорити про роль жінки-матері не лише у народженні нації (оскільки народження – це лише початок), а у вихованні нації. Вихованні глобальному. Наведу цікавий факт: «На противагу поширеному стереотипові про зусилля матерів утримати синів від маршу на фронт, Болдінґ  засвідчує ситуацію, коли чимало матерів свідомих противників війни в часи ІІ світової, дорікали синам за пацифізм», і ще одне, для потішки:  “У 1968 р. пацифісти заснували кавові кав’ярні поблизу військових баз, щоб поширювати свої переконання серед військових. Один вояка військ спеціального призначення якось сказав: “Ми б’ємось і гинемо не для того, щоб ці кляті гомики сиділи собі разом і попивали кавусю””… Отож, задумайтесь – не кожна мати зможе відпустити своє дитя на смерть. Лише та,  в якої глибинною цінністю є саме служіння світові, а не власній утробі (материнство – продовження «Я», свого єства). Виховуючи в синові глибоку націленість саме на служіння себе суспільству вона створює набагато більшу енергію творення, ніж оберігаючи своє чадо від життєвих незгод. Виховання чоловіка борцем ніжним серцем матері – найвищий подвиг жінки на землі, подвиг, диктований не лише суспільством, а й глибинною природою…

Далі наведу класифікацію Ювала-Девіса і Анзіаса (дослідників) ролей жінок, завдяки яким вони беруть участь в етнічних, національних та державних процесах і практиках, від яких ми відштовхнемось далі:

(а) як біологічні виробники членів етнічної спільноти;

(б) як відтворювачі (нормативних) меж етнічних/національних груп (встановлюючи належну жіночу поведінку);

(с) як учасниці ідеологічного відтворення спільноти і як переповідачі культури спільноти;

(d) як символи етнічних/національних відмінностей;

(е) як учасниці національних, економічних, політичних та військових баталій.

      Отже, перше ми розглянули. Друге відображається тим, що жінки служать берегинями чистоти сім’ї як чистоти нації. В кожній нації ці принципи відображені по-своєму, але по-суті, вони вберігають націю від генетичних і не тільки хвороб,  кровозмішання, змішання національностей, згуби «колективного несвідомого» врешті-решт… У вкраїнській традиції це зображалось ганьбою для покриток, особливо зполонізованих чи русифікованих у відповідні історичні прошарки. (Такими прикладами Шевченкова поезія аж кишить), традиції заплітання й розплітання коси як символу, одягання хустки і т. д. У мусульманському світі – прихованість тіла за одягом, часом нам диким по-суті, аж до повністю закритого тіла й обличчя в Саудівській Аравії. У будь-якому випадку жінка розглядається як Матір, Символ Серця і Дім Нації, а отже й позиціонувати себе має відповідно. Третя та четверта тези стосуються усвідомлення себе як носійки культури й національних рис. Саме збереження цих цінностей є більш посильним завданням для жінок у порівнянні з воєнними баталіями, які лягають на плечі чоловікам саме через їхню психологічну відповідність та фізичну витривалість. І остання теза - жінки як учасниці національних, економічних, політичних та військових баталій. Найвища ступінь розвитку жіночої сили. Певна чоловічність у гендерній природі – фізіологічна чи ж набута. Насправді, жінка не створена для того, щоб воювати в прямому сенсі цього слова. Але жінка може це. Оскільки вона наділена надлюдською витривалістю, яка потрібна їй, щоб виносити, народити й виховати наступні покоління (навіть самі пологи, які часом тривають понад добу витримати надважко, не кожен чоловік на  спроможеться на подібні фізіологічні муки, постійна концентрація уваги, яка необхідна під час зростання дитини – небезпек для неї повно, від випадкового подуву вітру, кота, розетки, низько розміщеної, іграшки, взятої до рота, а в цей час ще треба навчити, виховати й любити, щоб дитина виросла повноцінною. Водночас необхідно бути музою, посестрою й «прислугою» для чоловіка, бажано ще й суспільно активною…. Задумайтесь…) Тому жінки часто більш холодні в час адреналінових сплесків, вміють швидше регенеруватись, адже їхнє життя й здоров’я – це життя й здоров’я нації. Жінка – це діва зі щитом, дух, що супроводжує маскулінного лідера”, - якою б сильною вона не була, вона завжди в своїй природі прагне того, щоб підкоритись своєму лідерові. Своєму чоловіку. Воїну. Якщо ж не бачить достойних – сама бере в руки зброю. До уваги вам такі чисто жіночі, але важливі приклади: у разі військової окупації чоловіки-націоналісти будуть неодмінно заарештовані або затримані, як тільки з’являться на вулицях групками або поодинці. Жінки здаються менш небезпечними чи підозрілими, тому можуть супроводжувати чоловіків або бути кур’єрами між ізольованими у домівках чоловіками. Подібно, жінки значно успішніше знаходять підтримку для націоналістичних звершень, оскільки зовсім не виглядають загрозливими та мілітарними. Католички з Північної Ірландії, котрі, виконуючи традиційну жіночу роль ґаздинь, були своєрідною попереджувальною системою про рейди британської армії. Таку практику названо “шолом з помийного відра”:

Коли ворожі війська входили на територію, місцеві жінки починали торохкотіти помийними відрами, тягаючи їх бруківкою: здіймали галас і заохочували інших жінок наслідувати їх… Цим торохкотінням численні жінки швабрами і шматами попереджали своїх воїнів про передчасне весняне прибирання.

    Жінкам не варто ототожнювати себе з формулою – «Місце реєстрації – пологовий». Народити – одна справа. Інша – виховати, провести по життю, залишаючись Берегинею культурних цінностей, вірною супутницею батьку своїх дітей, готовою в разі небезпеки взяти до рук зброю…І лише людина наповнена може в повному сенсі віддати себе цьому.

Святкуйте життя, шануйте героїв і допомагайте тим, хто цього потребує!

Katrya для IntoNation.Kyiv

Зображення - pinterest.com

[adSlot9]