РОДИННА ТРАГЕДІЯ
Стефан Ковалів. Свояки.

РОДИННА ТРАГЕДІЯ

Стефан Ковалів. Свояки.

Якби якийсь французький, німецький чи англійський письменник узяв за основу це оповідання, то зробив би з нього роман – можливо, навіть багатотомний. Стефан Ковалів у сконцентрованому виді зумів показати родинну трагедію.

Можна, звичайно, закинути йому, що неправдоподібно оптимістичною є кінцівка розповіді, коли земля дістається не жидівським здирникам, а тому, хто найбільше на неї заслуговує, але цю неправдоподібність можна вважати вистражданою письменником. Радше це його бажання, щоб усе було саме так, хоча реалії життя на кожному кроці підтверджували цілком протилежне.

У центрі розповіді стоїть Гринь Скрипух, який віддав заміж вісьмох доньок. Грішми йому допомагає робити весілля брат Яким, який втік із села, коли його несправедливо звинуватили у вбивстві. І саме Яким через сорок років добровільного вигнання повертається додому, щоби Гриньову землю відкупити для племінника – сина ще одного їхнього брата, який загинув на війні.

Це закручене кільце подій виходить серединним, бо назовні маємо ще одне кільце. Спочатку ми бачимо присяжного Чміля і здекуційника Сараку, які повертаються п’янезні з весілля й хвалять господаря за добру пиятику, а наприкінці оповідання вони ж невдоволені, що залишилися без чарки і що земля дісталася не тому, хто міг їх напоїти. Така закільцьована розповідь дозволяє письменникові робити акценти в потрібних місцях, а коли він звертає увагу на, здавалось би, другорядне, читач сприймає це з розумінням, бо приходить до думки, що не таке воно вже й другорядне і якраз може бути головним.

Гринь Скрипух бере до себе внучку Гандзю, видає її заміж за Олексу, який став касієром, п’є вдень і вночі, щоби зрештою спалити маєток, коли у вогні гине його теща.

Та, мабуть, трагедія родини не в цьому, а у ставленні одне до одного. Вони люблять тих, хто має гроші. Спочатку лестилися до Гриня, потім – до Якима, а коли в тих не стало грошей, почали їх зневажати. Письменник не турбується пояснити, звідки у збіднілого Якима знову з’явилися гроші, щоби відкупити племінникові землю, але це вже не має значення, бо він зайнятий тим, щоби показати ту ж блюзнірську сутність родини Скрипухів, які знову лестяться до багатія.

Стефан Ковалів укотре в своїх оповіданнях висміює огидну роль українців, які готові жидам маму рідну продати, щоб заробити копійчину. Проте головним його героєм залишається українець, який здобуває своє щастя власними руками і ні перед ким не гне спину. Щоправда, письменник художніми засобами трішки допомагає йому, бо свято вірить, що якщо не зараз, то колись саме так і буде.

Анатолій ВЛАСЮК

(Із книжки “Бориславець Стефан Ковалів”)

12 березня 2019 року