Різдвяне

6 січня 2016
Maria Ivanus
Люблю прокидатись шостого січня на світанку. Передчуття Різдва і Святої Вечері наповнують квартиру і душу тихою радістю. Надворі біліє сніг і тріщить мороз. Сусіди гріють машини і збираються на роботу. У них - звичайний вівторок. В мене - Надвечір'я Різдва. Мені подобається думати про всі ті справи, які ще треба встигнути переробити до сходу першої зірки і до приходу гостей; про пшеницю на кутю, яка вже мала бути готова, якби я була хорошою господинею.

Йду на кухню і готую каву.

..Сьогодні строгий піст аж до Вечері. Цікаво, як в дитинстві цей день тягнувся нестерпно довго. Години, наче замерзлі птахи на проводі, відмовлялись рухатись. Ми вже з полудня починали заглядати за першою зіркою.

В квартирі запахло кавою і пшеницею. В цей дует м'яко вливається тенор грибів. Юшка закипає, пшениця радіє товариству. Тріо запахів розгулює по кімнатах, наче три Духи Різдва.

Сусідка вигулює собаку під вікном і з цікавістю поглядає на нашого Дідуха, який красуєтся на підвіконні. Наш балкон - єдиний, де ще залишились новорічні декорації. Доводиться пояснювати, що Різдво ми святкуємо двічі. Тепер сусіди думають, чомусь, що ми з Греції. 

Запахло узваром і магазинними пампухами. Вони хоч і не з домашньої печі, зате румянні та щедро присніжені пудрою. 

Моя кухня - далеко не мамина. Там кипів окріп на три види вареників, смажилась цибулька для картоплі і пісних голубців; пеклось м'ясо для Різдвяного столу і коричневіла грибна підлива, за яку можна було півжиття віддати.

А ще на кухні ми чекали відрядження в комору. Чи то принести закрутку, чи віднести "зайців", щоб охололи - важливо було отримати офіційну причину для візиту в святая святих: в коморі чекали Різдва салати і коржі, печеня і все м'ясне, про яке можна було мріяти в день строгого посту. Недавно дізналась від друзів, що і в них така кімната була, де було холодно, наче в морозильній камері. Декому це не перешкодило пройти туди після вечері і скуштувати омріяного олів'є. Витягнувши таємно пронесену ложку, цей "хтось", наперекір скромним намірам "зняти пробу", так щиро допався до діжки, що коли отямився, не зміг нічого кращого придумати, як зробити з утвореної прогалини форму хреста і богобоязливо покинути місце злочину. Така наївна спроба апелювати і до мами, на яку чекала перспектива імпровізації на тему всіма очікуваного салату; і до Всевишнього, чия постанова строгого посту була порушена, виявилась марною. Мама не прийняла до уваги таємне послання і відлупцювала, як годиться. Не за салат, звичайно. За гріх черевоугодництвa.

Я люблю Різдво. З кожним роком все більше. Це той день, коли можна безкарно і безсоромно впустити в дім ностальгію. Спогади розсідаються навколо столу так як ми, коли були малі. Ще тільки ранок, а вони вже тут як тут. І всі веселі, різноголосі. "Не можна казати на мак "мак"! Заведуться воші!" - нагадує той, що в кутку. Він завжди знав всі неписані правила в домі. Малий і мудрий. "Кажіть "зернята". Так, мам?" Мама вже вдесяте за ранок підтверджує інформацію. " А на Святий Вечір тварини розмовляють, вчителька казала. Правда, мам?" "Підеш і послухаєш", - мамі от-от увірветься терпець. "Не можна, мамо! Ми читали в школі, що чоловік один підслухав, як говорить худоба в стайні, і онімів!" - цього разу без коментарів.

Напевно, мама не бачила в той момент нічого страшного в тимчасовій німоті. Принаймні, запитань поменшало б. "Мам, а від чого походить слово "кутя"?" "А молоко можна сьогодні?" "А що можна?"... Нарешті мама пропонувала всім пригадати колядки і тиха мелодія першої в цьому році коляди неслася будинком, виривалась в двір через кватирку, летіла на другий поверх до тьоті Оксани, від неї - до сусідів через двір і ще далі й далі.. Тато заходив з вулиці на кухню зі словами: "Я ще від садочку чую як мої діти колядують". Ми сприймали це як комплімент і заохочення колядувати голосніше.  Bмощувались ліпити вареники навколо мами і нічого кращого не могло бути в цілому світі.

Я завжди знала, що в нас в сім'ї Різдво було найкраще. Аргументую: кожен з нас мав персональний колядник-довідник. З нотами і словами. Більше того: кожен мав свою улюблену коляду і співали ми в три голоси (одного року в чотири, коли в молодшого брата був перехідний вік, голос то зривався на меца сопрано, то падав в прірву і відгукувався глибоким басом).
 
Ми вечеряли і колядували; залишали кутю і рештки страв для "душеньок" - померлих родичів, яких батьки поіменно згадували в молитві.

Був рік, коли імен померлих раптом стало дуже багато.
 
А ще в нас був свій Вертеп. З костюмами і оригінальними сценаріями (якщо комусь цікаво, то мені перепадали екзотичні ролі: то Йосифа, то Сіяча.)

За все відповідала мама. Часто я думаю, що якби в той час вже були соціальні мережі, то в нашої мами було б тисяч сто шанувальників. Її рецепти, вірші, костюми - її фантазія розривала б інтернет. А так - це все було ексклюзивно для нас. І залишилось в нашій пам'яті, та на поодиноких фотознімках. 

...Різдво - це свято народження Христа і свято сім'ї. Наш батько завжди перед початком Bечері брав сіно і робив з нього імпровізовану мотузку, якою зв'язував ложки в такий собі букет. "Щоб ми так тримались разом, як ці ложки", - поважно говорив тато і давав кожному з нас настанови на новий рік. Але ще навіть перед цим і перед тим, як сідати до столу, відбувалось моє улюблене різдвяне дійство - батько заносив сіно в хату, ми зустрічали його на порозі й разом співали: "Різдво Твоє, Христе Боже Наш... Засвітило світові світлом розуміння... В ньому бо ті, що звіздам служили від звізди навчилися.. поклонятись Тобі, Сонцю Правди... і пізнавати Тебе, схід з висоти.. Господи, Слава Тобі.." І вже скільки років минуло з того дня, коли ми востаннє святкували Різдво вдома, разом... а я досі памятаю і пишу з пам'яті ці слова. 

 Не думаю, що тато міг перебачити, як далеко його "ложки" розлетяться по світах. Але знаю, що кожен з нас, де б ми не були, згадує дім і батьків в цей день.

Ми творимо власні традиції у власних сім'ях. І приходить час, коли далекі голоси з минулого стають примарним ехо.

Тому я і люблю прокидатись шостого січня рано-вранці, коли мої рідні вже збираються до Вечері на іншому континенті. Я слухаю їх далекі голоси, колядую з ними і до мене приходить Різдво.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

НАРКОТИЧНИЙ МЕТОД ДЕТЕКТИВА
За сімдесят років життя Конан Дойл створив чимало різноманітних творів, які увійшли в 70 томів. Безперечно, найбільше він прославив своє ім’я завдяки вигаданому ним детективу Шерлокові Голмсу. Письменник писав про нього впродовж сорока років, хоча сам найбільше цінував свої історичні та фантастичні романи, які невідомі пересічному читачеві.
Читати більше
5 причин завітати на "Київські Контракти. Незалежність"
До Дня Незалежності у Києві на Контрактовій площі вже вдруге цього року пройде Великий Подільський Ярмарок "Київські Контракти". 24-25 серпня гості свята відчують справжню атмосферу традиційного українського ярмарку - із безліччю ексклюзивних товарів, смачних наїдок та розваг. У цій статті ми зібрали п’ять переконливих причин, чому варто у ці дні завітати на Контрактову.
Читати більше