Рідна мова

31 жовтня 2017
Олександр Степ
Будь ласка – чую й посміхаюсь
Як мило з’єднані слова!
Я українець, я пишаюсь
Тобою мова вікова!
        Твої - серденько і малятко
        Кохання,сонечко,блакить,
        Веселка,блискавка,горнятко
        Краси твоєї лише мить!
Я вже мовчу за на добраніч,
За вальс омріяних надій,
За інтригуюче віч-на-віч
В тобі одвічно-молодій!
        Коріння в землю, в небо крила
        Від тебе маю з сповиття
        В тобі незрима,дивна сила
        В тобі мелодія життя!
Я вдячний кожному ,хто слово
Твоє до наших днів зберіг
Душі і серцю так святково
Твій відчувати оберіг!

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Пам'яті Степана Пушика
Прикарпатський університет імені В. Стефаника. Перший курс. Розгублена студентка з великими мріями. Навколо метушилося безліч людей. Почалися пари. Одним з викладачів став Степан Пушик. Суперечливий, злилася на його насмішкуваті закиди, що не знаю повстанських пісень. Але завжди розуміла велич людини, яка переді мною. Час — надмінний, смерть — крадійка. Легенди — вічні, як і пам'ять.
Читати більше