Ресторан майбутнього: українець Дмитро Костик створює глобальну мережу закладів з інтерактивними столами

20 травня 2015
Korol Volodymyr
Ресторанний бізнес передбачає дуже багато ризиків: близько 70% закладів закриваються в перший рік існування. У той же час, цей бізнес - один з найбільш консервативних у світі. Інновації поступово проникають в нього, але модель роботи з клієнтами - зайняв столик, зробив замовлення, поїв і розплатився - не змінювалася вже більше сотні років. Український підприємець і винахідник Дмитро Костик, засновник Kodisoft і ряду інших проектів, вирішив з цим не миритися і створив ресторан майбутнього. У 2011 році він запустив проект Interactive Restaurant Technology, який став резидентом програми Microsoft BizSpark, в рамках спецпроекту "Стартап-гараж".

На сьогодні за технологіями IRT у світі працює три ресторани - на Кіпрі, в Дубаї та Абу-Дабі. І вже будується кілька нових - в Європі, Північній Америці та Азії. Що в них особливого? Тут відвідувачі сидять за великими інтерактивними столами, роблять з їх допомогою замовлення, здійснюють покупки онлайн і спілкуються з іншими відвідувачами. Навіть сам інтер'єр ресторану може змінюватися, адже на сенсорні панелі можна вивести будь-яке зображення. Причому панелі ці збирають на виробничій лінії в Києві.

Незважаючи на значні суми інвестицій, два ресторани, відкритих в рамках проекту Interactive Restaurant Technology, вже окупилися: один за п'ять, другий за 11 місяців. А саму компанію IRT, засновану всього три роки тому, вже оцінюють у десятки мільйонів доларів.
 
Нижче наводимо витяги з інтерв'ю, в якому Дмитро розповів, звідки взялася ідея інтерактивних столів для ресторанів, як під неї міняли існуючу технологію сенсорних панелей і як інтерактивні столи впливають на саму схему роботи сучасного ресторану.

Про те, як народилася ідея

Стало нудно з іншими проектами. Продуктовий бізнес склався, нормально працював, з точки зору бізнесу вже нічого не міг придумати, а займатися чимось дуже хотілося. Тому з командою виділили три напрямки: ресторани, сни і підсвідомість, мода. Чому ресторани? Ми за весь цей час взагалі багато чого вивчили, починаючи від медицини і біотехнологій, закінчуючи верстатами-роботами. Головне було знайти галузь, в якій ми зможемо зробити щось, що її докорінно змінить, щось максимально важливе. Досвід роботи з сенсорними панелями у нас вже був, тому вирішили спробувати зробити щось для ресторанів. Щоби перевірити життєздатність самої ідеї, а також відточити технології, ми в 2011 році вибрали локацію на Кіпрі, де і відкрили ресторан Oshi.

Про розробку технології

Тут довелося винаходити свої рішення. Технології, які зараз застосовують у тих же Microsoft Surface або iPad, використовувати в ресторанах не можна. По-перше, не можливо зробити подібну панель розміром більше, ніж 23-30 дюймів. Причому це обмеження не виробниче, а фізичне: в таких екранах використовується індіум-титано-оксид (ITO) і на швидкість переміщення електронів ми ніяк не вплинемо. По-друге, у всіх подібних пристроїв товщина скла від 0,4 до 1,2-1,4 мм - уявіть, що буде, якщо на таке скло ви спретесь всією вагою. У світі просто немає сенсорних технологій, які могли би працювати через скло товщиною більше 10 мм. По-третє, потрібно було розробити тачскрін, за яким можуть працювати одночасно багато користувачів: у більшості сенсорних екранів кількість одночасних дотиків обмежена десятьма. Загалом, багато було технічних нюансів, які змусили поламати голову і придумати щось нове.

У результаті ми розробили технологію, у якої немає аналогів у світі. Наприклад, наш стіл може розпізнавати форму об'єкта, "розуміти", що на стіл поклали телефон або виделку, розпізнавати обличчя людини, визначати стать і т.д. До речі, виробляються наші панелі тут, у Києві.
 
Якщо говорити про хостинг, весь клауд, data mining, big data - на серверах Microsoft. Кожен стіл, POS, пульти офіціантів підключені до хмари. Всі столи у нас працюють на Windows, причому головна Windows Embeded - нашої власної збірки. Ще дві "вінди" відповідають за процесинг доторків і камер, які відстежують обличчя та руки (все з сенсорів заходить на одноплатний комп'ютер на Intel Edison і звідти передається на головний хостовий комп'ютер).



Тож логічно було з цим проектом подаватися на програму Microsoft BizSpark - по-перше, з точки зору технологій, які використовуємо, по-друге, це просто економить купу грошей (раніше, приміром, потрібно було платити за ліцензію Visual Studio і т.д.). Враховуючи ситуацію в країні й те, що в мене бізнес зареєстрований і працює в Україні, це допомагає і розв'язує руки.

Як створювалася бізнес-модель

Довелося навіть трохи похуліганити. Доходило до того, що в Лондоні скотчем примотували камери навпроти "Старбакса", щоби вивчити звички покупців. Це тривало недовго, бо мене зловила місцева поліція. Я відмазався, представившись студентом Кембриджа, проставив їм пиво в місцевому пабі - на щастя, саме йшов футбольний матч.

Насправді, за допомогою цих камер ми змогли зібрати багато важливої ​​інформації, яка згодилася для аналізу моделі роботи ресторанів. Трохи докладніше я розповідав про це, наприклад, виступаючи на TEDxKyiv.



Дуже важливо для мене було дослідити бізнес-складову: як спілкуватися з клієнтами, скільки потрібно офіціантів, як підняти середній чек, як мінімізувати витрати. Ми дуже багато експериментували з ресторанами - звідси і хороші фінансові показники.

Про секрети прибутковості

Зараз у нас працюють три ресторани: один на Кіпрі (запускали його ми самі), ще два - в Дубаї та Абу-Дабі (запускали з партнером, який побував у нашому кіпрському Oshi, захопився і сам захотів з нами працювати). Два ресторани - кіпрський і дубайський - вже повністю окупили вкладені інвестиції.
 
У кіпрський ми вклали 460 тисяч євро, окупився він за 5,5 місяців і з тих пір заробляє. У дубайський - $970 000, він окупився за 11 місяців. Як так вийшло? По-перше, збільшили продажі на 32%, банально продаючи за допомогою столів більше їжі та напоїв. По-друге, як вам підтвердить будь-який ресторатор, в ресторані на 100 посадочних місць потрібно 8-9 офіціантів. А у нас - два. На Кіпрі зарплата офіціанта - 1000 євро, відповідно, замість 8000-9000 євро на місяць платимо 2000 євро. Але справа не тільки в цьому.
 
Якщо взяти оборот нашого ресторану за 100%, класичної ресторанної моделі в ньому буде десь 48% (продаж їжі та напоїв). Ще 52% - це наше ноу-хау, те, що ми всередині називаємо content delivery system. Це гроші, які нам приносять інші компанії. Наприклад, винна компанія хоче до наших стейків продавати вино - і наші столи можуть використовуватися як e-commerce-інструмент. Крім того, до нас зверталася Coca-Cola, замовляючи трансляцію ЧС зі своїм логотипом, Adidas купував у нас банери з рекламою кросівок і т.д. Якщо брати в середньому по світу, маржа "на їжі" у класичного ресторану - близько 30%, тут не може бути ніякої "магії". А у нас на альтернативних джерелах маржа доходить до 90%.

До речі, ми недавно випустили публічний SDK, зараз ведемо переговори відразу з двома великими геймдев-компаніями - Game Insight і Wargaming. Адже інтерактивний стіл у ресторані, куди клієнт прийшов з усвідомленим рішенням витратити гроші - це фактично доступ до кишені клієнта для гейм-девелопера і взагалі для розробника.

Ще момент: такі столи - це відмінний інструмент для Big Data. І Starbucks, за яким ми стежили, і будь-який інший ресторан могли би впровадити єдину точку збору даних про клієнтів. Ніяк інакше такі дані зібрати не можна, якщо ви не вмієте читати думки.



Сенсорні стенди забезпечують атмосферність, вау-ефект, який мотивує людину приходити ще і приводити друзів. На Кіпрі ми пробували випадковим чином змінювати зображення настінних панелей. Дуже добре це працює для свят. Уявіть весілля, де весь ресторан можна перетворити на казку з пелюстками троянд, що падають звідусіль - при цьому взагалі не потрібно витрачатися на декор.

Про плани на майбутнє

У нас немає мети обов'язково знайти інвестиції в проект, хоча до нас часто звертаються фонди, VC і ангели з пропозицією продати частку - хочуть від 1-2% до 30-40%. Середня оцінка вартості компанії, виходячи з вхідних пропозицій - $70-120 млн. Не впевнений, що хочу піднімати інвестиції. Було б цікаво спробувати, але у мене ніколи не було досвіду роботи з зовнішнім партнером, і я не знаю, наскільки це сповільнить операційну діяльність і прийняття рішень. Адже з'являється альтернативна думка, і замість того, щоб йти вперед і втілювати своє бачення, ти багато часу вбиваєш на пошуки компромісних рішень і т. д.
 
Ми збираємося на IPO, але оскільки не хотілося б іти на "сміттєву біржу", а відразу на Уолл-стріт, ця процедура вимагає підготовки: компанія повинна кілька років показувати прибуток, мати інвесторів і т.д. Особисто мені просто цікаво було б спробувати, що таке акції, але не з точки зору купівлі-продажу чужих акцій, а саме розміщення своїх. Мені здається, це унікальний досвід.
 
Якщо ж говорити про розвиток проекту, думаю, через 5-10 років 20-30% всіх закладів будуть працювати саме так. Це дозволяє економити на папері, на методах комунікації, виключає злодійство, людський фактор. Можна порівняти з тим, як раніше комп'ютери все більше і більше проникали в традиційні компанії. Як мені здається, подібні технології гармонійно впишуться в ресторанний бізнес.

Якщо говорити про мої особисті плани, вони пов'язані з ресторанами на найближчі 5 років. Я чітко бачу, що потрібно тут робити. В аутсорс повертатися точно не буду, аутсорс-досвід розглядаю скоріше як свою незрілість: ми були молоді, нам потрібні були гроші. Нічого хорошого в принципі я в аутсорс не бачу. Так, це спосіб заробляти гроші, але ніяк не двигун економіки.

Про умови для бізнесу в Україні

Так хреново, як зараз, моєму бізнесу не було останні 12 років. І з війною це ніяк не пов'язано. Я жодного разу не давав хабарів і всі податки плачу в Україні. На сьогодні я втратив за останні півроку понад $500 000 - у мене просто їх забрала держава. Умови, які виставляє НБУ з продажу валюти, умови по роботі імпорту з експортом... Обмеження в $50 000 на контракт навіть для малого бізнесу - це ніщо (для здійснення авансового платежу за імпортним контрактом на вартість понад цієї суми потрібно мати підтвердження НБУ - ред.). Українські компанії зобов'язані продавати 75% валюти по контрактах: валюта конвертується в гривню за абстрактним курсом, а можливості купити її і розрахуватися з імпортерами немає. Формально така можливість є, але банки шлють заявки в НБУ, в НБУ дають відмову. А це тягне боргові зобов'язання перед імпортерами.

Далі, я купую для виробництва метал, срібло і комп'ютерні комплектуючі. На митниці у мене за цей період зависли кілька поставок FedEx, оскільки було озвучено прохання конкретної людини дати хабар. Я відмовився, посилки полежали на митниці 40 днів і поїхали назад, причому на митниці їх розбили, перепакували. Зараз я вперше за 13 років задумався про те, щоб зареєструвати бізнес в іншій країні.

(via)


Якщо вас зацікавила ця стаття, вам також можуть сподобатись:
10 світових стартапів, зроблених в Україні
6 всесвітньо відомих IT-компаній, створених в Україні
Безконтактна флешка MBLOK від української команди
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Коти, яких спіймали на гарячому (фото)
Цікавість котів безмежна. Їм завжди цікаво, що ви робите, куди пішли, що принесли і, звичайно, що їсте. Навіть якщо ви будете їсти огірок, кішка буде сидіти поруч і всім сумним виглядом показувати, що совісті у вас немає, якщо не ділитеся... Тому-у-у... всім котиків:)
Читати більше
Як з'явився восьмигодинний сон, якщо наші предки спали двічі за ніч?
У 18 столітті люди спали двічі за ніч, вставали на кілька годин серед ночі, а потім йшли назад до ліжка, вже до світанку. Що з того часу змінилося та чому люди сплять 8 годин — досліджуємо далі.
Читати більше