″Еверест″ ісландського режисера Балтасара Кормакура впевнено лідирує в українському прокаті. І цьому є пояснення. Стрічка знята дуже ефектно. Однак, кіноісторія підкорювачів найбільшої вершини світу викликає дуже багато питань. Але про все по порядку.
Фільм знятий на основі реальних подій. У 1996 році на Евересті, під час сходження, загинуло 8 людей. До цього окрім надлюдських погодних умов призвела так звана "комерціалізація" вершини. В 90-х з'явились фірми, які пропонували своїм клієнтам супровід у підйомі на Еверест. Не безкоштовно, звісно, а за кілька десятків тисяч доларів. Учасники тієї трагічної експедиції були якраз "комерційними альпіністами", які заплатили по 65 000 доларів за можливість зіграти з горою у "російську рулетку".
Наслідки тієї трагедії ще довго обговорювалися учасниками подій. Деякі з них навіть випустили книги, в яких намагалися з'ясувати відповідь на одвічне питання: "Хто винен?". Свідчення очевидців, як це завжди буває, розходяться і остаточного розуміння того, що сталося на вершині, немає й досі.
Зате є стрічка Балтасара Кормакура з цілою командою зірок першої величини — Джейком Джилленхоллом, Джейсоном Кларком, Джошем Броліном, Джоном Хоуксом, Кірою Найтлі, Робін Райт та іншими. Однак навіть наявність зірок не рятує ісландського режисера від проблем з драматургією. Зрештою це закономірно, адже, як кажуть у Голлівуді:
"З хорошим сценарієм, хороший фільм зніме і табуретка, а от навпаки — не факт".
В першій половині стрічки нас знайомлять з групою головних героїв. Характери персонажів при цьому "промальовуються" дуже слабо. Реалістичність, яку вдалося досягнути знімальній групі, — це звісно прекрасно, але ж ми ходимо в кіно не лише за цим. Героям
″Евересту″ дуже складно співчувати. Точніше майже неможливо. Я намагався. Чесно. Але так і не зміг співпереживати групі дорослих людей, які на свій страх і ризик, заплативши при цьому кругленьку суму, вирішили розважитись і попутно підкорити одну з найнебезпечніших вершин світу.
"Навіщо ви це робите?", - цікавився в інших учасників експедиції один з персонажів, який працював журналістом. У кожного мала би бути своя причина і мікро-історія. Але у стрічці цього не має. Для фільму-катастрофи - це дуже і дуже погано. Зрештою, як і для будь-якого фільму іншого жанру.
Альпініст Анатолій Букрєєв, який в реальному житті був одним з провідників і врятував кількох учасників сходження, ледь не ціною власного життя, у стрічці Кормакура став непримітним персонажем другого плану. Звісно, коли прийде час, персонаж Інгвара Сігюрдссона врятує декілька життів. Напевно, тому що так було насправді.
Персонажі Кіри Найтлі і Робін Райт теж м'яко кажучи дивують. Дивно спостерігати як топ-актриси буквально видавлюють з себе скупі жіночі сльози, доки їх екранні чоловіки намагаються врятуватися на вершині. А коли героїня Кіри Найтлі по телефону цікавиться як справи у чоловіка, який потрапив у снігову бурю на горі, чесно зізнаюся, я ледь стримував сміх.
Зрештою, вина Кіри Найтлі часткова. Привіт режисеру і сценаристам.
В цілому,
″Еверест″ - доволі середнячковий блокбастер. Те, що зняв Балтасар Кормакур більше схоже на документальний фільм, в якому бракує інтерв'ю-спогадів очевидців трагедії на Евересті у 1996-му. Знятий відмінно, але все ж драматургічно програє книгам-спогадам очевидців і навіть статті на "Вікіпедії".
Якщо збираєтеся на фільм - сходіть, однак не ставте планку очікування дуже високо, інакше будете розчаровані.
Оцінка — 6/10. За красу.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
