Рецензія до фільму “Велика жратва”

Рік: 1973

Режисер:Марко Феррері

Оцінка:6

Четверо друзів - пілот авіації, коментатор на телебаченні, адвокат та кухар - збираються у паризькій віллі аби провести час якомога божевільніше. Вони завозять до себе на дружню вечірку тонни усіляких продуктів, а особливо вразив фургон з м’ясом. Один з друзів ( той що кухар) постійно дивував усіх своїми стравами, які були або дуже великі і солодкі, або дуже жирні, або це просто були нирки. Друзі вирішують, що їм замало однієї “обжираловки” щодня і запрошують трьох повій для задоволення. А в якості четвертої дами запрошеної на їхній пір вони взяли вчительку молодших класів, якій, як виявилось, по душі такі смачні прянощі та секс.

Усі вони їдять до тих пір поки один за одним не помруть від переїдання, чи поки не втопляться у власних екскрементах. Але перед тим як покинути цей світ, вони вирішують повністю насолодитися огидними речами: позайматися сексом де, як, з ким і в такій кількості в якій їм схочеться, обжертися до втрати пульсу,поригати, попукати. Усі ці речі так і доводять їх  до смерті.

Цей фільм доволі відомий і багато хто пам’ятає як у 1973 році він здійняв велику хвилю критики і невдоволення. Для людей цей фільм став шоком. Чесно кажучи і на наш 2018 рік цей фільм викликає нерозуміння, невдоволення і огиду до героїв та їх дій, але при цьому глядачі задумуються, що таке життя і смерть можливо не для них. Цей фільм двічі дивитися навряд чи хтось буде. Проте, він показує доволі чітку картину того, наскільки жахливе бажання спробувати усе дурне і бридке, і потім від цього померти. Можливо, саме такі дії героїв вчать нас не повторювати їхніх помилок.

Нема нічого безглуздішого, аніж померти від таких огидних речей. У всьому потрібно мати міру: в їжі, в задоволенні, у відпочинку і роботі, у всьому. І не втрачати розум, бо разом з ним можна безглуздо втратити життя.