Така наша зимна реальність..
Ми – то казкова, трішки утопічна ідеальність...
Ми – то мінус із десяток років,
Ми – то екскурсом назад мільйони кроків...
Твоїх і наших років,
Твоїх й моїх життєвих кроків...
Та щоб життя назад – такого не буває...
Життя навіть для Нас такого не передбачає...
Ми – то ми вперед колись окремо..
Ми – то й через рОки наше спільне небо...
Та то так буде через місяці чи роки,
А зараз…
Зараз Ти і Я разом у наше МИ ми робим кроки...
Ми – то оберемки ніжностей утаємничено таємних...
Ми – то тонни слів,
Іноді таких болючих й темних...
Ми – ще й безножОві шрами на тілі нашої душі...
Але коли є Ми – то як залізобетонна міць...
Її не знищити,
Не понівечити ось того МИ, яке належить двом...
Тим двом, які знайшлися у пітьмі...
............
І якщо у вас є Ми - то вважайте, ви вже маєте подарунок. І подарунок цей - на всі прийдешні роки.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
