|
27 серпня 2021
Владислав Пеньонжко |
Valentine Razvozzhaev / homo-creativus.info
Якщо ви задавали собі питання, який ресторан української кухні можна вважати найзнаменитішим в світі, то відповідь на нього більш ніж очевидна – це легендарна нью-йоркська «Веселка» (Veselka Restaurant), що користується величезною популярністю як серед мешканців міста, так і його гостей.
Родзинка «Веселки» в тому, що меню закладу суміщає страви української національної кухні з традиційними американськими смаколиками. Так, поряд з борщем, варениками, голубцями, дерунами та млинцями тут можна скуштувати гамбургери, сендвічі та брауні. А ще різноманітні овочі, омлети, гарніри (каші, макарони, картопляне пюре), супи, картоплю фрі, м’ясні вироби (ковбасу, шніцель, гуляш), салати, зокрема, з квашеної капусти, бігос, напої, широкий асортимент десертів (домашню випічку, морозиво) та багато іншого – всього понад 120 найменувань, на догоду найвибагливішим гурманам. Проте, як зізнаються у «Веселці», саме традиційні українські страви користуються найбільшою популярністю та приносять закладу основну частинку прибутку.
Бажаючим втамувати спрагу ресторан запропонує каву, чай, какао, капучино, молоко, соки, компоти, узвар, лимонад, а також сезонні напої ‒ чай з кавуном і льодом, чай з імбирем, медом, м’ятою і льодом та малиновий лимонад. А взимку перед Різдвом тут подають Святу вечерю з дванадцяти пісних страв, і саме в цей період тут можна скуштувати кутю та «вушка» з цибулею і грибами.
James and Karla Murray Photography / Untapped Cities
Загальні обсяги приготовлених страв просто вражають – кухарі «Веселки» щодня ліплять 3 тисячі вареників (і це все вручну), за тиждень смажать 2,5 тисячі дерунів, а за рік варять 20 тисяч літрів борщу! При цьому, ціни тут за мірками Нью-Йорка відносно невисокі – деруни чи борщ коштують від трьох з половиною доларів, а порція вареників обійдеться в близько сім доларів.
Працює «Веселка» без вихідних та ще й цілодобово, тож поласувати апетитними українськими стравами тут можна навіть серед ночі. А для любителів обідати на свіжому повітрі у теплу пору року вздовж фасаду ресторану виставляють вуличні столики.
Заснував «Веселку» в 1954 році західноукраїнський емігрант Володимир Дармохвал зі своєю дружиною Ольгою. Хоча тоді це був зовсім не ресторан, а невелика кондитерська крамниця або, як значилось на її вивісці, цукерня. Продавали там, крім солодощів, ще й газовані напої, каву, сигарети, декілька перекусів з українських страв, лотерейні квитки, канцелярське приладдя для школярів та українські газети.
Обравши місцем для відкриття свого закладу манхеттенський район Іст-Віллидж, на той час густо заселений мігрантами з України, Володимир придбав невелике приміщення розміром з кіоск на розі 2-ї авеню та Східної 9-ї вулиці. За задумом Дармохвала, «Веселка» мала орієнтуватись переважно на українських діаспорян Нью-Йорку, нагадуючи їм про Батьківщину та даруючи відчуття дому.
Чому Володимир Дармохвал назвав свій заклад «Веселка»? Одна легенда розповідає, що на кінці веселки знаходиться горщик із золотом, а для Володимира переїзд до США – це було наче знайти те золото! І не дивно, адже після закінчення Другої світової війни Дармовал, агроном за професією, опинився в таборі для переміщених осіб міста Байройт, Німеччина, де разом з своєю дружиною та дітьми Миколою і Мартою був змушений провести два роки. Через загрозу переслідувань від радянської влади про повернення на Батьківщину не могло бути і мови. Тож в кінці 1940-х років сім’я Дармохвалів, як і тисячі інших українських мігрантів, вирішує перебратись до США та оселяється у штаті Нью-Джерсі. На початках, щоб прогодувати сім’ю, Володимир брався за різну роботу, аж поки не наважився відкриту власну справу. Так з’явилась «Веселка».
На початках свого існування «Веселка» займала всього десяту частину площі, порівняно з тією, яку має зараз. Проте з часом невеличка цукерня поступово розросталася. Дармохвал, коли з’явилась нагода, викупив приміщення суміжного ресторану та приєднав його до свого закладу. Це дало змогу доставити прилавок та столики, так що клієнтам тепер було зручно обідати прямо на місці. Відтак розширилося і меню «Веселки» – на додачу до перекусів Дармохвал почав частувати гостей повноцінними сніданками, ланчами та обідами.
Володимир Дармохвал відзначався особливою патріотичністю, всіляко підтримуючи ідею незалежності власної Батьківщини, через що він користувався великою повагою серед своїх співвітчизників з діаспорянської громади Нью-Йорка. Ще проживаючи в Україні, Дармохвал входив до лав тамошнього «Пласту», а після еміграції до США він вирішив сприяти розвитку цієї організації вже на новому місці. Як наслідок, Володимир долучається до заснування американського «Пласту» в Нью-Йорку та в подальшому всіляко підтримує його діяльність. Так, Дармохвал любив частувати у «Веселці» українських пластунів, зголоднілих після занять в станиці. Для них далеко іти було не потрібно, адже заклад знаходиться в тій же будівлі, що й нью-йоркський «Пласт» – на 2-й авеню, 144 (144 2nd Avenue). Крім того, Володимир зробив «Веселку» не лише місцем, де можна смачно пообідати, а й важливою складовою суспільного життя для членів української громади, забезпечивши їм можливість проводити тут свої зібрання.
В 1965 році на студентській вечірці Марта Дармохвал познайомилась з Томом Бірчардом, скромним американцем з штату Нью-Джерсі, який вивчав ділове адміністрування в Ратгерському університеті. Молоді люди почали зустрічатись, а вже наступного року пара одружилась. У 1967 році Том починає працювати офіціантом на свого тестя у «Веселці», спочатку на неповний робочий день, поєднуючи трудову діяльність з навчанням.
В 1974 році життя Володимира Дармохвала, який тільки розміняв восьмий десяток, несподівано обірвалось, і наступного року управління «Веселкою» довірили його зятю Тому Бірчарду. Бірчард вважав, що це лише тимчасово, поки родина Дармохвала не визначиться з майбутнім свого бізнесу. Проте в цей же час добіг кінця нетривалий шлюб Тома і Марти, яка перебралась на Гаваї. Право власності на «Веселку» після розлучення перейшло до Тома, і він одноособово володіє нею по сьогоднішній день.
Liz Clayman / New York Magazine
Сьогодні в це важко повірити, але наприкінці 1970-х років «Веселка» опинилась на межі банкрутства. Виною всьому несприятливі міграційні процеси – українська громада району Іст-Віллидж стрімко ріділа, а так як Веселка сконцентрувалась фактично лише на обслуговуванні українців (навіть не було меню англійською мовою), то, відповідно, до ресторану вже не було кому ходити. Перед Бірчардом постав складний вибір. Якщо залишити все як є, заклад неодмінно розориться. Якщо ж переорієнтуватися зі східно-європейської на американську кухню, то хоча в ресторані знов стане людно, проте він втратить свою автентичність, і від оригінальної «Веселки» залишиться хіба що назва.
Проте в цій ситуації Бірчард знайшов блискуче рішення, продемонструвавши, що не дарма він здобував бізнес-освіту. Том вирішив не обирати, а поєднати – зберегти колорит «Веселки», і в той же час підлаштуватися під нові реалії ринку.
Здійснюючи модернізацію закладу, Бірчард найняв професійних кухарів, розширив асортимент, додавши звичні для США страви, як-от гамбургери, панкейки, смажену картоплю, яйця, салати та вафлі, а традиційні українські страви дещо наблизив до смаків американців – так меню поповнили ще й вегетаріанський борщ та вареники з такими екзотичним начинками, як козячий сир, яловичі реберця і батат. На додачу, «Веселка» облишила торгівлю газетами, лотерейними квитками та цукерками, і ось так вчорашня крамничка перетворилась в повноцінний ресторан. А в 1996 році після масштабної реконструкції площа «Веселки» в черговий раз розширилась, та ще й в два рази, і досягла теперішніх розмірів.
Проте душа закладу залишилась незмінною, а Бірчард – вірний традиціям. Сьогодні основу меню «Веселки» складають все ті ж українські національні страви, що подавались тут ще за часів Володимира Дармохвала, та приготовані за його рецептами.
Зовсім непроста також історія земельної ділянки, на якій розташований будинок «Веселки». В 17 столітті вона належала самому Пітеру Стайвесанту, генерал-губернатору голландської колонії в Північній Америці «Нові Нідерланди», до складу якої входив і Нью-Йорк, що тоді носив свою попередню назву Новий Амстердам. Далі земля перейшла в спадщину до нащадків Пітера і залишалася у власності його знаменитої родини до середини 19 століття.
Теперішня триповерхова будівля була зведена в 1914 році, і в різні часи тут працювали магазини, кафе, офіси, більярдний зал та навіть 600-місний кінотеатр, аж поки в 1954 році Володимир Дармохвал не придбав тут приміщення та відкрив свій бізнес.
Якщо вам здається, що до «Веселки» ходять лише українські мігранти і туристи, то ви помиляєтесь. Таких гостей тут лише 10%, а решта – це американці та представники інших національностей. Щодня (а точніше, щодоби) «Веселку» відвідують в середньому 800-1000 чоловік, а по суботах і неділях ще більше – близько 1200! Серед них велика кількість американських знаменитостей – актори Роберт де Ніро, Деніел Крейг з дружиною Рейчел Вайс, Кріс Нот, Джуліанна Мур, Кевін Спейсі, Дебра Мессінг, Джастін Лонг та Паркер Поузі, кінорежисер Барт Фрейндліх, музикант Раян Адамс, телеведучий Джон Стюарт, художниця Саллі Девіс, і це далеко не повний перелік. Особливо облюбували «Веселку» також студенти славнозвісного Нью-Йоркського університету, кампус якого знаходяться по сусідству з Іст-Віллидж.
Dmytro Mishchenko / Livejournal
Хоча на початках свого існування «Веселка» була знайома переважно населенню довколишніх кварталів, проте з часом слава ресторану починає ширитись по всьому місту. З ростом популярності серед відвідувачів заклад починає привертати увагу також і ЗМІ. Так, у 1980-му році стаття про «Веселку» з’являється у престижній нью-йоркській газеті «Віллидж войс» (The Village Voice).
Надалі про «Веселку» починають регулярно писати у відомих газетах, журналах та гастрономічних путівниках, серед яких знамениті «Нью-Йорк таймс» (The New York Times) і лондонська газета «Таймс» (The Times), популярний новинний сайт «БаззФід» (BuzzFeed), а також сайт для гурманів «Сіріес ітс» (Serious Eats). Так, у 2010-му році «Нью-Йорк таймс» публікує присвячену «Веселці» статтю «Український маяк в Іст-Віллидж» (A Ukrainian Beacon in the East Village), яка стала для ресторану апогеєм слави в пресі.
Одночасно, стрімко поповнюється різноманітними відзнаками своєрідна трофейна скарбничка «Веселки». Ресторан здобуває нагороди від відомого журналу «Тайм аут» (Time Out), міського путівника американського медіагіганта «Ей-Оу-Ел» (AOL City Guide), журналу «Нью-Йорк мегезін» (New York Magazine), тижневика «Нью-Йорк прес» (New York Press), Нью-Йоркського альянсу гостинності (New York City Hospitality Alliance), популярного інтернет-ресурсу для туристів «Тріп едвайзер» (TripAdvisor) та ресторанного гіду «Зегет» (Zagat).
«Веселка» в кінці 1960-х. Bedford + Bowery / Veselka
Яких тільки нью-йоркських почестей не удостоювалась «Веселка» – і «найкращий борщ», «найкращий український ресторан», «найкращий ресторан Іст-Віллидж», «найкращий нічний ресторан», «найкращий перловий суп з грибами», «найкращий салат до 10 доларів», «найкраща їжа для підняття настрою», а також «справній смак Нью-Йорку». Заклад навіть здобув відзнаку Центру з проблем старіння Колумбійського університету за недискримінаційний підхід до працевлаштування вікових співробітників.
«Веселку» було включено до списку найкращих цілодобових ресторанів США за версією відомого гастрономічного сайту «Дейлі міл» (The Daily Meal), а також списку найкращих закладів, рекомендованих відомим ресторанним критиком Джо Ворвіком у його книзі-бестселері «Де їдять шеф-кухарі» (Where Chefs Eat). Вареники закладу увійшли до тридцятки найкультовіших страв Нью-Йорку за версією популярного ресторанного вебсайту-путівника «Ітер» (Eater), а також в список найважливіших страв в історії міста за версією відомого сайту, присвяченому їжі та напоям «Трілліст» (Thrillist).
Популярність «Веселки» зросла настільки, що в останні 15 років ресторан виступає ще й в ролі майже голлівудського кіномайданчика. Саме у «Веселці» проходили зйомки відомих американських фільмів «Вісім подруг Оушена» (2008 р.) за участю Сандри Буллок та Кейт Бланшетт, які в одному з епізодів смакували тут українськими стравами, «Будь моїм хлопцем на 5 хвилин» (2008 р.), «Дівчина без комплексів» (2015), «Довірся чоловікові» (2006), а також серіалів «Пліткарка» (2007-2012 р.р.) та «Мільярди» (з 2016 р. дотепер).
Крім того, знаменитий шеф-кухар Ентоні Бурден зняв тут одну з серій своєї телепередачі «Незвідані краї», що була показана на каналі «Сі-Ен-Ен» (CNN) в 2018 році. І це не все! «Веселці» також були присвячені пісня і альбом «Veselka’s Diner» відомого британського ді-джея Доктора Рокіта, а також композиція «Veselka» нью-йоркської співачки Грети Гертлер, яка стала піснею дня на Національному громадському радіо США 24 січня 2008 року.
Том Бірчард на кухні «Веселки». James and Karla Murray Photography / Untapped Cities
Кадр епізоду з фільму «Вісім подруг Оушена» за участю Сандри Буллок і Кейт Бланшетт в ресторані «Веселка». Product Placement Blog / Warner Bros. Entertainment
Коли Бірчард тільки познайомився з Мартою Дармохвал, він практично нічого не знав про Україну чи її культуру. Проте зараз Том, якому вже близько 75 років, вільно розмовляє українською мовою та став активним учасником громадського життя українських діаспорян. Управляє ж «Веселкою» син Тома і Марти Джейсон Бірчард, наполовину американець та наполовину українець. Всього від шлюбу Тома з Мартою народилось двоє дітей. Крім Джейсона це ще один син Том-молодший.
Джейсон Бірчард почав працювати у Веселці ще з підліткового віку і з того часу виконував найрізноманітнішу роботу – від миття посуду та приготування їжі до обслуговування відвідувачів в якості офіціанта і вирішення фінансових питань ресторану. Як справжній українець, хоч і в другому поколінні, Джейсон не забуває про свою історичну Батьківщину. З початку Євромайдану та війни на Донбасі він активно пересилає кошти до України на потреби постраждалих, а пораненим українським солдатам, які приїздять до США за медичною допомогою, Бірчард-молодший оплачує лікування та протезування, а також забезпечує їх безкоштовним харчуванням у своєму ресторані. Під його керівництвом «Веселка», крім того, виступає спонсором українського фестивалю святого Юра, допомагає різноманітним екологічним і мистецьким проектам та навіть підтримує нью-йоркські театри, за що удостоїлась почесних нагород.
В той час як чимало відомих нью-йоркських ресторанів були змушені закритись, «Веселці» вдається успішно працювати вже понад 65 років. Заклад забезпечує роботою близько 85 чоловік, при чому різних національностей – це і українці (зокрема шеф-кухар), і американці, і поляки. Якщо вам цікаво, де ж готується вся веселківська смакота, то розкриємо таємницю – кухня ресторану знаходиться в підвальному приміщенні, безпосередньо під залом для відвідувачів.
«Веселка» періодично проводить майстер-класи для бажаючих навчитись ліпити вареники, у 2009 році ресторан видав кулінарну книгу, на сторінках якої поділився з читачем рецептами більш як 120 власних страв. Дану книгу рецептів, а ще брендовану сувенірну продукції «Веселки» – кепки, футболки, шкарпетки, тарілки, склянки – та багато іншого можна придбати в онлайн-магазині на сайті ресторану veselka.com.
«Веселка» на карті Нью-Йорку. Google Maps
У 1949 році до США прибув український емігрант Юліан Бачинський, якому судилося залишити вагомий слід в житті діаспорянської громади. Його попередній життєвий шлях був нелегким. Так, під час Другої світової війни нацисти, окупувавши територію УРСР, поневолили Юліана та вивези до Німеччини для примусових робіт. Як і багато інших вихідців з України, Бачинський оселився в районі Іст-Віллидж, де в 1970 році відкрив власну крамницю традиційних українських продуктів – Іст-Віллиджський м’ясний магазин (East Village Meat Market).
Тут продається м’ясо, копчена шинка, ковбаси, сосиски, кров’янка, сири, бекон, сало, паштет, а також вареники, салати, голубці, млинці та випічка. М’ясні продукти виготовляються безпосередньо в магазині на кухні, що знаходиться позаду торгового залу, згідно традиційних українських рецептів. Тут є все для цього необхідне - від м’ясорубки і змішувача до ковбасного пресу і коптильного обладнання. На свята, такі як Великдень, коли клієнтський попит на м’ясну продукцію значно зростає, виробництво працює цілодобово. Також цікаво, що в м’ясному магазині є традиція проведення щорічного дня вареників, коли всім клієнтам дають покуштувати цю страву абсолютно безкоштовно.
Hideaway Report / editrixie / Flickr
East Village Meat Market / Facebook
Серед клієнтів крамниці не лише община Іст-Віллидж. Сюди приїжджають на закупівлі навіть з інших штатів, таких як Коннектикут та Пенсильванія. Крім того, Іст-Віллиджський м’ясний магазин тісно співпрацює з рестораном «Веселка», через дорогу від якого і знаходиться. Саме тут заклад Тома Бірчарда закуповує ковбаси (цілих 100 кілограмів щотижня!), шинку, фарш, а також широкий асортимент інших м’ясних продуктів.
Знаковим також є те, що про колоритний м’ясний магазин свого часу писали знаменитий «Нью-Йорк таймс» та інше нью-йоркське видання «Віллидж войс». Керувати крамницею і дотепер продовжує невтомний Юліан Бачинський, який вже встиг відсвяткувати своє 90-річчя. Адреса Іст-Віллиджського м’ясного магазину: Друга авеню, буд. 139 (139 2nd Avenue), сайт: eastvillagemeatmarket.com.
Виробництво ковбаси на кухні Іст-Віллиджського м’ясного магазину. Village Preservation
Юліан Бачинський в своєму магазині. East Village Meat Market
Перший поверх будинку Українського народного дому, що на 2-й авеню, 140-142 (140-142 2nd Avenue), займає ще один відомий заклад української кухні – Український Іст-Віллиджський ресторан (Ukrainian East Village Restaurant).
Ресторан, відкритий у 1960-х роках новоприбулими мігрантами з України, пропонує відвідувачам такі страви як борщ, вареники, котлети по-київськи, шніцель, курка, ковбаса, деруни, риба, картопляне пюре, гречана каша, голубці, млинці, бігос, галушки, гуляш, яблучний пиріг, салати, домашній хліб та пиріжки з вишнями.
Зсередини приміщення закладу оздоблене деревом та додатково прикрашене традиційним українським вбранням і посудом. Сторінка ресторану в соцмережі «Фейсбук»: facebook.com/ukrainianeastvillage.
В підвальному приміщенні будинку Українського народного дому знаходиться паб «Карпати» (Karpaty Pub), більше відомий під назвою «Лис Микита» (Sly Fox або Lys Mykyta), що походить він популярного персонажу казок Івана Франка. Тут можна скуштувати українського пива та інших напоїв за дуже помірними, як для Нью-Йорка, цінами. Адреса: 2-га авеню, буд. 140 (140 Second Avenue).
Головний офіс Спілки на 2-й авеню, буд. 215. Kathy Willens / NPR / AP
Українська національна федеральна кредитна спілка (Ukrainian National Federal Credit Union) – це сучасна фінансова установа, що надає своїм членам широкий спектр послуг на ексклюзивних умовах.
Сюди входять, зокрема, мобільний та онлайн-банкінг, міжнародні та внутрішні грошові перекази, депозити та кредити (в тому числі на купівлю житла, авто, споживчі та підприємницькі кредити), платіжні картки, особові пенсійні рахунки, оформлення чеків, оренда сейфів для зберігання цінностей, а також страхування життя. Сайт УНФКС, на якому можна отримати повну інформацію щодо послуг установи: ukrnatfcu.org.
Спілка нараховує більше 7 тисяч членів, володіє активами на понад 146 мільйонів доларів США та генерує чистий прибуток в сумі близько 600 тисяч доларів на рік. Для порівняння: на момент свого заснування Кредитівка налічувала всього дев’ять членів та мала в своєму розпорядженні лише 3,5 тис. доларів активів.
Що важливо, установа демонструє стабільне зростання, незважаючи на різноманітні кризи, які періодично настигають американську та світову економіку. Зразковість діяльності Спілки на предмет дотримання всіх вимог федерального законодавства США підтвердили численні аудиторські перевірки. Крім того, всі грошові вклади клієнтів УНФКС гарантовані на суму в чверть мільйона доларів спеціальною агенцією уряду США – Національною адміністрацією кредитних спілок.
Річні загальні збори. Свобода
Членство в Кредитівці є ексклюзивним та недоступним для широкого загалу. Вступити до неї можуть лише прихожани та духовенство Українського православного собору Святої Трійці, Українського православного катедрального собору святого Володимира (місто Нью-Йорк), та церкви-пам'ятника святого Андрія (містечко Саут-Баунд-Брук, штат Нью-Джерсі), а також близькі члени їх сімей.
УНФКС за структурою власності є кооперативом та повністю належить своїм членам, які здійснюють безпосереднє управління через Загальні збори, що проводяться з певною періодичністю. При цьому, виходячи з рангу учасників (а серед них чимало запрошених гостей, які не є членами Спілки), такі збори нічим не поступаються впливовим симпозіумам. Це і Постійний представник України при ООН, Генеральний консул України в Нью-Йорку, настоятелі найбільших українських нью-йоркських храмів, зокрема згаданих вище соборів св. Трійці та св. Володимира, а також Української католицької церкви святого Юра та Української православної церкви всіх Святих, керівництво Централі українських кооперативів Америки, Союзу українок Америки, Фундації Українського вільного університету, Організації оборони чотирьох свобід України, радіо «Домівка», кредитної спілки «Нова» (Кліфтон, штат Нью-Джерсі), Федеральної кредитної спілки «СУМА», а також інші високопоставлені особи.
Так як Спілка за своїм юридичним статусом є неприбутковою організацію, то дивіденди її членам не виплачуються. Натомість, прибуток установи зараховується їм в якості знижок у вартості послуг та ставок за кредитами, а також у вигляді підвищених відсотків за депозитами.
Спілка була заснована у 1965 році при Українському православному соборі Святої Трійці, що в Південному Манхеттені, членами православної громади Нью-Йорка з мігрантів-українців. Спочатку вона діяла при храмі, а пізніше переїхала в окрему будівлю на Східній 9-й вулиці, де приймала відвідувачів тричі на тиждень. У 1993 році Спілка перебралася в новопридбане приміщення за адресою 2-га авеню, буд. 215 (215 Second Avenue), що на розі з Східною 13-ю вулицею, де тепер і розташовується її головний офіс.
На початку свого існування Кредитівка називалась Українською православною федеральною кредитною спілкою. Під такою вивіскою вона пропрацювала більше 40 років, після цього чого змінила свою назву на поточну, хоча в народі її і до цих пір продовжують іменувати «православною».
Крім головного офісу, УНФКС має також чотири відділення – одне нью-йоркське, що знаходиться в Брукліні на Східній 17-й вулиці, буд. 1678 (1678 East 17th Street) неподалік знаменитого району Брайтон-Біч, а інші три в містах Перт-Амбой та Картерет, а також містечку Саут-Баунд-Брук (всі – штат Нью-Джерсі). Найстаріше з відділень – у Саут-Баунд-Бруку, яке з’явилось в 1994 році. Відділення в Картереті було відкрито у 1998 році, в Брукліні – в 2002 році, а в Перт-Амбої – у 2013 році.
Головний офіс Спілки на карті Нью-Йорку. Google Maps
УНФКС важливу увагу приділяє фінансовій підтримці українського уряду, різноманітних українських громадських організацій, церков, освітніх закладів, друкованих засобів масової інформації, а також соціальних та культурних заходів, що проводяться українською діаспорою в США. При цьому, щорічна сума пожертв Спілки на благодійні проекти може сягати цілих 150 тисяч доларів.
Так, спонсорську підтримку від УНФКС отримують, зокрема, Український конгресовий комітет Америки, Організація оборони чотирьох свобід України, Союз українок Америки, Спілка української молоді, «Пласт», Спілка українських студентських товариств Америки, громадська організація «Нова українська хвиля» та школа українознавства «Нова хвилька», що діє при ній, та українське консульство.
У 2011 році Спілка додала до асортименту своїх послуг новий цікавий продукт – кредитну картку «Віза Голодомор». Особливість картки в тому, що 1% від суми витрат за нею спрямовується на фінансування діяльності Крайового комітету США з визнання Голодомору геноцидом, пов’язаної з поширенням правдивої інформації про те, що Голодомор 1932-1933 років був штучним голодом, організованим сталінською владою саме з метою винищення українців як народу. При цьому, власники карт не несуть жодних додаткових витрат, а благодійні внески до Крайового комітету Спілка сплачує за власний рахунок як своєрідний кешбек.
З початком військових дій на Донбасі УНФКС не залишилась осторонь, а натомість активно долучилась до надання як матеріальої, так і політичної підтримки нашій державі. Спілка також докладає значних зусиль для відродження кредитного руху в Україні, який був фактично знищений з приходом радянської влади, а також для підвищення фінансової грамотності громадян, щоб сформувати в них вміння розумно розпоряджатися коштами. Крім того, УНКФС всіляко підтримує розвиток демократії, позитивні політичні зрушення та побудову громадянського суспільства в нашій країні, адже від цього напряму залежить добробут населення.
Тож не дивно, що у 2017 році голова Ради директорів Спілки Степан Качурак під час свого візиту до України був нагороджений з рук спікера українського парламенту медаллю та почесною грамотою Верховної Ради «За особливі заслуги перед Українським народом», ставши першим іноземцем, удостоєним цієї почесної відзнаки.
Бруклінське відділення. Maksym Stetsyuk / Foursquare
Бруклінське відділення на карті Нью-Йорку. Google Maps
| 2 | 6083 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
