Пташки співають, мов в раю...

Пташки співають, мов в раю.

А може, раю і немає?

Я дивуватись не перестаю

Тій дівчині, яка мене кохає.

Що ти знайшло в мені, дівча?

Що тулишся до сивого й старого?

І очевидного не поміча,

Й не слухає уже самого Бога.

А ти ж мені на щось дана,

Щоб розпізнав людську я щирість.

То не кохання – лиш мана –

До тебе приносила прикрість.

З тобою дивно ми зійшлись.

Я в випадковості не вірю.

Зі мною було це колись.

Вже серце іншій не довірю.

Тобі на світі мало літ.

Проте всотала в себе мудрість.

І закохався в тебе дід,

А ти притлумлюй його дурість.

Нема в раю пташок, нема.

Чого б це їм ще й там співати?

У Вічності – лише зима.

І ні в кого про щось спитати.

Мені не вистачає слів,

Щоб ти шукала молодого.

Тобі не вистачає снів,

Щоби просить поради в Бога.

Отак з тобою живемо,

Далекі й на чужих планетах.

За руку в космосі йдемо,

Прославлені в поетових сонетах.

… Пташки співають, мов в раю.

А може, раю і немає?

Я дивуватись не перестаю

Тій дівчині, яка мене кохає…

Анатолій ВЛАСЮК

25 травня 2016 року

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com