Дуже складне запитання, чи дійсно ми розуміємо поведінку наших учнів. Та найголовніше, чи вміємо ми розібратися, що насправді наші учні думають про нас.
Звичайно, завдання кожного вчителя – провести урок так, щоби після його закінчення учні взяли хоча б частину того, що він старався донести до них. Ми намагаємось різними способами зробити наш урок цікавим та зрозумілим, але чи ставили ви себе на місце вашого учня при подачі того матеріалу, який ви подаєте? Чи було б нам самим цікаво на нашому ж уроці?
От цікаво, скільки відсотків вчителів думали про це. З власного досвіду скажу – це досить непросто, зацікавити усіх учнів. Але, як ми знаємо, в цьому житті не має нічого неможливого. Тому, якщо захотіти та трішки напружитися, то можна "завести навіть ту машину, яка, здавалося б, не підлягала ремонту".
Наші учні є надзвичайно цікавими. Тому будучи сучасним вчителем, нам всім потрібно бути трішки психологами. Ми не можемо просто прийти на урок, відчитати певний матеріал та піти. Ми працюємо з дітьми і, щоб зрозуміти їх, нам інколи просто варто поставити себе на їхнє місце. Або просто згадати себе у їхньому віці.
Звичайно вони роблять багато різних неправильних речей, можуть сказати деякі слова, які вас образять, але, повірте, це все не зі зла. Перш за все потрібно зрозуміти, чому дитина зробила чи сказала саме те і саме вам, а не комусь іншому. Звинувачувати когось одного не можна. Потрібно добре розібратися в такій ситуації. Адже може постраждати дитяча психіка. Все ж таки, ми - дорослі люди та прекрасно розуміємо, що є правильно, а що неправильно. Нам простіше все зрозуміти, а от дитині пояснити чому саме так, а не інакше буде трішки складніше.
Щоби розібратися в тому, що про вас думають ваші учні, потрібно немало часу та зусиль. Але точно скажу, коли ви це зробите, ваші стосунки вчитель-учень стануть набагато кращими. Адже ви будете на декілька кроків попереду, знаючи про що ваш учень думає чи що збирається зробити. Ви повинні бути і вчителем, і порадником, і психологом, і другом, але учень завжди має знати, що він - учень, а ви у - читель. Та найголовніше, він повинен знати, що коли в нього щось трапиться, він може розповісти все вам і не побоятися цього. Ні в якому разі учень не повинен вас боятися, він повинен поважати вас та гордитися тим, що саме ви його учитель, а не хтось інший.
P.S. Та найголовніше: "Не забувайте, наші учні – це діти, школа для них - це другий дім, учитель – це той, від кого вони чекають завжди чогось більшого, а не просто теми та мети уроку!!!"
