Воління самогубства є ознакою приситнення філософією, де відбувається сповільнене рефлексійне поєднання любові - смерті та сенсу. Можна продовжити діаграму сповільнень: темпу, явищ, суті, змісту, часу, простору, обміну, слів, речей, речей-в-собі, пізнання, логіки, гносеології й так до нескінченності.
Вирій потойбіччя зі спокусою всмоктує напівспорохнявілу свідомість "окремих" відокремлених. Напочаток ти відоремлюєшся, згодом відокремлення стає суттю й сутністю. Отже, суть є Бог, й ім'я йому Істина, і сила суті в могутності й сингулярності, і кінця тому немає, як початку, бо пошук більш суттєвий за віднайдене і миттєвисть потаємного більш сакраментизована за наявне. Як любити необхідне наявне. Це в двох реченнях є спроба окреслення тез Спінози-Лейбніца. Так чиста логіка. Логіка логічна в суті ситуативній, і логічна тільки з огляду на те, що то є логіка.
Мовлення. Розглянемо ті ж тези в зрізах Фуко. Слова і мовлення є дискурсійною протяжністю окремого епістемного явища з огляду на їхню сутність й унікальність. Тобто виявлення епохи, проблеми, періоду-часу через методу мовленнєвості: Фуко приводить приклад божевільного - в нього мова є преамбулою контакту та транслювання інформації, плюс жестикуляції.
У Шпенглера сутнісним виявом є "мудрезна мімікрія" - пом'ята карта обличчя людини епохи.
Ну, для Спінози, звісно, розмір черепної маси незалежно від здатності говорити. Жарт.
Фуко розглядає симбіоз культур, зокрема античної, ренесансної та модерної як всезагальну епістему вселенських цінностей. До нього багато запитань. А на них необхідна відповідь, а до нас їде Альтгамер - одним словом креативили, креативили й зкреативили.
Отже культур безліч, як і мовлень, і ретрансляторів, симбіоз як прерогатива часу постмодерну, чи постмегамодерну, чи концептульного контемпуралізму, чи біополітичного плюралізму - хто як хоче, так і дроче, так видається у Бродського. А суть одна, і смерть одна, і народження.
Є ймовірність візуалізованого поєднання того епохального колориту у дивовижне сплетиво - мереживо, як у новоприбулого митця 32-річного із зошитом так кулькою - всеодно припишуть до надмірної декоративності й килимної орнаментики. Менше з тим, більше з цим.
Як корабель назвемо, туди йому і пливсти. Ті ж самі рокери з " Масакри" так і закінчили - в дтп, де солісту відразало дверцятами авто голову. Все ж таки Програма.
Важливість Програми.
Ні меседж, ні посил, ні лінкування, ні зчитування, ретранслювання - потрібно проламати Час профанійності. Зокрема зараз час політичної кібернетики. Її знали і Паскаль, і Лейбніц, і Ньютон, і Фреско. ЧАС, коли ресурсна соціоактивність у формах стратегічного міркування й тактичного узагальнення зводиться до Влади. ПСИХОДЕЛІЇ ВЛАДАРЮВАННЯ.
Фуко також говорить про Владну мудрість. В чому все ж таки плюс Фуко - це сміливе ствердження та переконання в тому, що причинно-наслідковий синдром є базою будь-якого філософічного спрямування. Тобто штучність. ЕПІСТОЛЯРНА СИСТЕМНА - думки-логоси є наслідком окремих систем-дискурсів. Я ж не говорю на невідомому для вас мовленні - використовую системні елементи, які є свого роду наслідками самої системи.
Це як міркування Лейбніца над уламком льоду - в чому його сутність безумовна. Програма. Природна програма сутнісного задіювання???
Я говорю про словесну смерть, як і інформаційну. Повернення у "символізм" через Еру Знаків та символів різних мереж та соц. програм. Це, можливо, і плюс, можливо, і мінус, можливо, форма метанарративу, можливо, метафізика біополітичної кібернетики, а, можливо, вона як та мадонна, не хотіла без кондому. Це ж теж класика. Це ж Бродський.
Поживемо-побачимо, головне, що приїхав Альтгамер.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
