Їхав молодий чоловік на новому блискучому "Ягуарі" в прекрасному настрої, наспівуючи якусь мелодію. Раптом він побачив дітей, що сиділи на узбіччі. Пригальмовуючи, він обережно об'їхав їх, та зібравшись знову набирати швидкість, раптом почув, як у машину вдарився камінь.
Молодий чоловік зупинив машину, вибігши з неї, збирався добре провчити бешкетників. Схопивши одного з хлопчиків за комір, почав його трясти з криком:
- Паршивець! Навіщо ти кинув у мою машину камінь! Ти знаєш, скільки ця машина коштує?!
- Вибачте мене, пане, - відповів хлопчик. - У мене не було наміру заподіяти шкоду вам і вашій машині.
Справа в тому, що мій брат - інвалід, він вивалився з коляски, але я не можу його підняти, він занадто важкий для мене. Вже кілька годин ми просимо допомоги, але жодна машина не зупинилася. У мене не було іншого виходу, окрім як кинути камінь, інакше б ви теж не зупинилися.
Молодий чоловік допоміг посадити хлопчика-інваліда в крісло, намагаючись стримати сльози і придушити ком, що підступав до горла. Потім він пішов до своєї машини і побачив вм'ятину на новеньких блискучих дверцятах, що залишилася від каменю.
Він їздив багато років на цій машині, і щоразу говорив "ні" механікам на пропозицію відремонтувати цю вм'ятину на дверцятах, бо вона щоразу нагадувала йому про те, що якщо ти проігноруєш шепіт, то в тебе полетить камінь.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
