Осінні посиденьки на пікніках у лісі – безперечно, чудовий спосіб незабутньо провести час, однак раптом під пледом, на якому ви вмостили їжу та напої, та ще й притрусили все красивим різнобарвним листям, гнеться та помирає квіточка чи травинка. Здавалося б, нічого страшного, та для когось це не тільки втрата природної краси, а й об'єкту творчості.
Яка ж українка не мріє сьогодні володіти
унікальною прикрасою (я зараз не про сапфіри та діаманти), просто мати красиві сережки чи підвіски, які підходитимуть до кольору очей, приміром? Так ось, справжньою майстринею з виготовлення оригінальних прикрас із сухоцвітів є
Юлія Лєвіна - рукодільниця з Буковини.
Як і годиться в дружній сім'ї, любов до хенд-мейду перейняла Юля спадково – від батька, столяра-різьбяра. Ще у п'ятирічному віці дівчина брала в руки дощечку й творила на ній.
- Мені подобалося різати різні не зовсім ідеальні лінії та візерунки, я могла замовкати на піввечора і бути поглинутою процесом.
У підлітковому віці до душі Юлі припала глина.
- Другим моїм наставником після батька вже в більш зрілому віці став вчитель кераміки. У той час, коли дівчата мого віку (а мені тоді було 15) цікавились хлопцями, ходили на дискотеки, я знову поринула у творчість з головою. Цього разу була вже глина. 2 роки старших класів пройшли в майстерні, як мить.
Часто дотримуюся думки, що навчання в університеті дещо заважає творчості. Власне через вивчення психології у виші, Юля на деякий час забула про рукоділля. Та, на щастя, вчасно схаменулася.
- Щасливий випадок на 5-му курсі університету змінив або ж розширив грані моїх знань та можливостей. На дошці оголошень побачила інформацію про набір бажаючих на курси арт-терапії. Вирішила піти. І досі не шкодую про це. Зараз я розумію, що дарма колись думала, що психологія і мистецтво – це різні напрямки. Досвід показав інше. І зараз творчість та психологія тісно пов'язані в моєму житті. Ніколи б не подумала, що саме це навчання принесе мені переосмислення і розуміння того, що я хочу творити своїми руками красу для інших і радіти від того процесу. Саме тоді зрозуміла, який терапевтичний та позитивний вплив на людину взагалі має творчість.
І от тепер ми маємо можливість насолоджуватися справді особливими прикрасами, яких точно більше ніде немає. Майже 3 роки Юлія Лєвіна, використовуючи екологічні природні матеріали, творить красу.
- Наразі працюємо разом з батьком в тандемі: моя парафія – це прикраси із сухоцвітами, керамічні роботи, різноманітні природні матеріали, жолуді, шишки. Тато більше кваліфікується по дереву. Часто робимо прикраси разом. Зараз у світі дуже актуальним є питання екології, тож і ми намагаємося у своїх роботах використовувати екологічні матеріали, даровані лісом, морем, природою. Часто подорожую, тож коли буваю в якійсь новій місцевості: в горах, на морі, або де інде, намагаюсь привезти із собою або квіточки, або камінці, мушлі - щось особливе. А ще мої рідні та друзі, знаючи мої захоплення, привозять або передають мені з морів, океанів, гір або інших місцин цікаві нові матеріали для роботи. Мені завжди приємно приймати такі подарунки. :)
А тепер повернемося до того, з чого й починали – ліс. Саме там найчастіше майстриня вишукує усе необхідне для роботи. Сідає на велосипед, бере із собою книгу для засушування гербарію – і на пошуки.
- Якось довелось цілий день мені ходити лісом, аби знайти пір'я сови для особливого замовлення. За 6 годин я знайшла всього 3 пір'їни і потрапила під дощ. Справжнє виживання. Проте така робота має цілу історію. Люблю, коли прикраси наповнені історією, коли матеріали не купую в Інтернеті (хоча Інтернет часто стає в нагоді), а шукаю самотужки, витрачаючи на це кілька днів. Цінність таких робіт значно більша, та й енергетику вони мають сильну.
Врешті, кожна квітка щось означає. Приміром, дзвіночок – символ постійності, фіалка - сором'язливості, а волошка – витонченості й простоти. Хоча Юлія не має звички надавати сухоцвітам особливих якостей та властивостей.
- Якщо говорити про символізм квітів, то насправді в різних народах по-різному квіти оцінюють і надають їм значення. Я не намагаюсь розділити їх, класифікувати. Для мене важливо, щоб кожна робота мала свою унікальну історію й свій унікальний зміст. Не люблю прив'язуватися до шаблонів та стереотипів, тому і не привчаю поціновувачів прикрас, намагаюсь щоразу здивувати їх чимось новим та неповторним. Не знаю, наскільки це вдається втілити, але рухаюсь в цьому напрямку.
Краса красою, а виготовлення таких-от прикрас – насправді тривала і клопітка робота, до того ж – непередбачувана.
- У процесі бувають різні нюанси, особливості, які не можу контролювати (наприклад, виріб тріснув під час випалу). Ще важливу роль у витрачанні часу займає ідея, натхнення. Якщо є ідеї – це добре, але як нема натхнення, то можна не робити нічого й кілька тижнів. Бувають і такі періоди. Наприклад, глиняні вироби по виготовленню займають не менше 2 тижнів, оскільки виріб початково треба зробити, потім просушити його 1,5 тижня, випалити і довести до кінцевого результату. Квіткові прикраси, що слід заливати ювелірною смолою, можуть виготовлятися від 1 до 7 днів. Важливим є етап підготовки чи запасання матеріалами (як правило, це все літо, трохи осені та весни). Збирання гербарію – це особливий процес, окремий і до часу не прив'язаний.
Прихильниці квітів тепер можуть просити у кавалерів не лише букети троянд чи лілій, але й маленьку фіалочку, обрамлену, наприклад, глиною. І красиво, і ніколи не зів'яне.
А ближче познайомитися з роботами Юлії Лєвіної можна на сторінках у соцмережах
ВКонтакте і
Facebook.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
