***
Недопита кава,
Зім'ята постіль.
Думок незрозумілих,
Як нічних вогнів
Метіль-зaметіль.
Тиша в квартирі
Зі мною говорить
І дає надію,
Але серце моє,
Все ж --
Болем-болить.
Все не так вже гладко,
Як ти хотів і я!
Протягом зруйнувалося
Твоє і моє -- в надії,
Кохання життя.
Бути одним нам простіше --
І тобі,.. і мені..,
Немає зобов'язань,
Нема сварок, образ --
У пустому суєти злі...
Але ж це так погано,
Коли людина однa !
Немає ліків від болю, гордості --
У нас,
Tому ми гинемо тихо,..
Самотньо -- у свого вогнища.
Думаємо, так простіше
Свою біль вгамувати --
Закрившись у своєму світі,
Наодинці в собі
І... нікого туди не пускати...
Не пускати згадок,
Як протяги,
Що незрозумілим
Кохання хвилини --
В кожному,
Вбили-вгробили...
----------------------------------------------------
09.12.2019; Paris (B.C)
===============================
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
