Статті / Люди

"Простодушний хрестоносець" Андрій Муравйов

18 серпня 2014
Ганна Черкаська
Єдина людина, похована у Андріївській церкві, - Муравйов Андрій Миколайович, краєзнавець, колекціонер, мандрівник. Він упокоївся 18 серпня 1874 р. у 70 років вдома на Андріївському узвозі, 38. 

І був похований в Андріївській церкві: на першому поверсі цокольного об'єму, в стіні сучасної вчительської кімнати, вмуровано плиту з чорного граніту з викарбуваним написом: "Тут похований Андрій Муравйов". За радянських часів плиту прикривав портрет Леніна.

Нащадок гетьмана Апостола, син відомого математика починав свій шлях військовим, камергером двору. Безнадійно закохався і проспівав збірочку "Таврида". Коли кохання здиміло, він пішов паломником до Палестини і написав тревелоги, який світська знать читала, як роман. Ще за життя він зробив для себе пам’ятник, для чого привіз із Єгипту двох сфінксів, які досі прикрашають набережну Неви.
 
сфінкс

Згодом Андрій Миколайович став автором численних праць із питань релігії, історії Церкви. О. Пушкін називав А. Муравйова "простодушним хрестоносцем". 

Де б не служив Андрій Муравйов, на літо він приїздив до своєї київської садиби, бо був киянином у душі. Київ – улюблене місто Муравйова: йому присвячено книги "Описание Києва", "Путешествие по святым местам русским" (1844 р.). У 1859 році Андрій Муравйов придбав у Києві садибу на Андріївському узвозі, 38. Сюди він щоліта приїздив із Санкт-Петербурга, а 1868 року, після виходу у відставку дійсним статським радником, переселився остаточно. Андрій Муравйов захопився розкопками на Княжій горі, навіть мав чудові відкриття; зібрав велику колекцію старожитностей, серед яких ікони, хрести, краєвиди Києва. Для цієї колекції в будинку Муравйов відвів спеціальну кімнату. У 1878 році колекція була передана його племінником Церковно-археологічному музею при Київській духовній академії. 
 
Андрій Муравйов

Андрій Муравйов багато зробив для охорони пам'яток та історичного середовища Києва, зокрема, завдяки його клопотанням:
 
  • була відремонтована каплиця над Хрещатицьким джерелом (поруч із колоною магдебурзькому праву), відновлені традиційні хресні ходи до Хрещатицького джерела;
  • споруджена церква святих Бориса і Гліба у Вишгороді.

Андрій Муравйов дбав також про Андріївський узвіз. Разом зі своїм другом і сусідом поляком-українофілом Міхалом Грабовським добився того, що з Узвозу заклади інтимної гостинності переселили на вул. Еспланадну. Але 22 травня 1885 р. там стався скандал: під час інтимного візиту "солодкою смертю" помер цивільний губернатор генерал-лейтенант Сергій Гудима-Левкович. Через цю неприємність за наказом генерал-губернатора Олександра Дрентельна усі будинки розпусти перенесли на окраїнну вулицю Ямську (відома за творами О.Купріна "Яма"), але це вже зовсім інша історія.

Найбільше він опікувався долею Андріївської церкви. У 1858 р. А. Муравйов поставив перед іконостасом Андріївської церкви срібний ковчег, де була привезена ним з Італії частинка мощів св. Апостола Андрія... Тоді ж за активної участі А. Муравйова у стилобаті церкви було освячено зимовий храм в ім’я Св. Захарія та Єлизавети. Напередодні 100-річчя Андріївської церкви її відвідала царська родина, екскурсію для якої провів Андрій Миколайович Муравйов. Йому удалося випросити зі скарбниці, з Найвищого дозволу, 26 тисяч карбованців, призначених на влаштування водоприймальника та 10 тисяч сріблом на ремонт самої церкви. В ході робіт було поновлено баню і декор церкви, впорядковано навколишню територію. Також були відремонтовані священицькі покої у стилобаті, а в них 1865 року влаштовано церкву на честь преподобного Сергія. За його сприяння Міністерство внутрішніх справ подарувало церкві 2 ікони в ошатних кіотах, від київського митрополита Арсенія — картину П. Бориспольця "Проповідь апостола Андрія", від графа Шереметєва — копію картини з його домової церкви — "Вибір віри князем Володимиром".

19 серпня 1867 року було пишно відсвятковане сторіччя Андріївської церкви.

Інтер’єр храму прикрасився царськими дарами: іконою Спасителя, на звороті якої, на позолоченій дошці, було вигравіювано, що це дар Государя імператора; блакитним соборним убором з Андріївськими хрестами, багатим Євангелієм у коштовному окладі з живописними зображеннями на перламутрі... 

Ця церква стала останнім притулком нащадка гетьмана Апостола.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Автора Категорію Публікацію

2169

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Скопіюйте цей код на ваш сайт, або блог:

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

UA Modna 0
Повідомити про помилку
УКРАЇНІЗАЦІЯ: ТО ЩО ЦЕ БУЛО?
Статті
УКРАЇНІЗАЦІЯ: ТО ЩО ЦЕ БУЛО?
Історики досі сперечаються про те, чим же була насправді славетна українізація 20-х років. Так чи інакше вона стала яскравим періодом, котрий за багатьма ознаками виламувався з тієї трагічної української історії, яку, за Винниченком, "треба читати з бромом".
Читати більше
Влодко Влодко
523