Простіш простого грузнути у твань,
Борюкатись із чварами в Едемі.
Прокинешся вночі – і душу не порань.
Накинеться на тебе неміч.
Слова зринають в пошуках раю.
Підспудні значення назовні випливають.
А ти стоїш у прірви на краю.
І крил нема – а люди все ж злітають.
Тобі нестись крізь простір, через час.
Нема жадоби у розлук чеканні.
В останню мить я все ж згадаю вас.
Я не втонув у вашому коханні.
Анатолій ВЛАСЮК
14 січня 2018 року
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.