ПРОСТАЛІНСЬКА КНИГА МОЖЕ БУТИ ЛИШЕ АНТИУКРАЇНСЬКОЮ
Віктор Суворов. Контроль.
Якщо ви хочете зрозуміти сутність сталінсько-путінської Росії – то ця книга для вас.
Основна думка “Контролю” – змова проти Сталіна була, він знешкодив організаторів. Услід за головною героїнею книги колишній радянський розвідник Віктор Резун, який узяв собі письменницький псевдонім Суворов, вважає, що вождь усіх часів і народів зробив правильно, бо без нього було би гірше. Взагалі в книзі чимало сторінок, присвячених Сталіну. Він виступає як позитивний герой. Коли нині книги Суворова перекладають українською, мабуть, не звертають на це уваги або роблять це свідомо. Просталінська книга однозначно може бути лише антиукраїнською.
Сталін виконує ленінський принцип контролю у всіх сферах життя, але йде набагато далі. Історія свідчить, що правителі зазвичай гинули від своїх найближчих друзів. Віддавши контроль за країною НКВД, Сталін створив Інститут світової революції. За гучною назвою – прозаїчна мета: убезпечити себе від насильницької смерті з боку тих, хто займає керівні посади в Радянському Союзі. На думку Сталіна, вони можуть вбити його у будь-який момент і посісти трон у Кремлі.
В основному розповідь у книзі йде про просту “контролерку” Настю, якій дали псевдо Жар-птиця. Вона користується особливою довірою у Сталіна, має таку ж феноменальну пам’ять, як у нього, розкриває змову серед енкаведистів. У неї дворянське походження, але вона хоче стати пролетаркою, аби захистити Сталіна від ворогів народу.
Насті-Жар-птиці доводиться пройти через ряд випробувань, аби її помітили й зарахували до найближчого оточення Сталіна, невидимого широкому загалу. Попри фізичні й психологічні тренування, вона постійно знаходиться за крок до смерті. Гинуть найближчі подруги та напарники. Лише сильніші виживають. До них належить і Настя.
Проте і всередині “контролерів” існує жорсткий контроль. Колишніх заслуг до уваги не беруть. Лише інсценізація розстрілу доводить Сталіну, що Настя пройшла випробування й може успішно займатися диверсійною роботою. Проте мета цього залишається тією ж: захистити вождя всіх часів і народів від ворогів.
Суворов, як завжди, пише цікаво. Це не художня література у звичному розумінні цього слова. Але читач із захопленням читає його книжки.
Ми зіштовхуємося з парадоксальним явищем. Резун, служачи у Головному розвідувальному управлінні, втік на Захід, за що його заочно засудили до смертної кари. У нинішній путінській Росії цей вирок, до речі, не відмінили. Всі його книги скеровані проти Радянської влади. Він із їдким сарказмом, гіркою іронією, нищівною критикою описує людиноненависницьку сутність Радянського Союзу. І водночас дається взнаки чекістська підготовка. Головний чекіст усіх часів і народів – Сталін – у нього поза підозрою. Якби до влади прийшли інші – було би ще гірше. Мовляв, до і під час війни він допустив стратегічні помилки, ціною яких була смерть десятків мільйонів людей, але ж розгромив гітлерівську Німеччину..
Можливо, в цьому й криється відгадка того, чому Резун-Суворов досі живий? Адже кращої реклами путінському режиму, який тримається на сталінській ідеології, вже й не треба. А тепер матимемо цю рекламу ще й українською.
Анатолій ВЛАСЮК
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
