|
21 липня 2019
Анатолій Власюк |
Твори авторів доби Розстріляного Відродження стали доступними, ось тільки не хочуть їх читати наші сучасники, віддаючи перевагу псевдолітературі нащадків тих, кого московський режим зламав на генетичному рівні.
Свого найкращого митці доби Розстріляного Відродження не створили. Їхні думки та ідеї десь гуляють у космічному просторі, щоби запліднити уми достойних. Ще, мабуть, не час на геніальне. Україна у пошуках себе. Її містична сутність захована від нас.
У творінні Майка Йогансена куркулі вбивають радянського активіста. Типова тема тих часів, проте письменник усе перевертає з ніг на голову. Якщо сюжет тече за московськими пропагандивними лекалами, то авторська мова явно антирадянська. Навіть перетворення радянського активіста на іспанського тираноборця не рятує справу, а робить її ще більш трагікомічною.
Майк Йогансен пише в іронічному ключі. Його чорний гумор добиває радянщину. Це проза вільної людини, не скутої догмами диктатури пролетаріату.
Дон Хозе Перейра хоче вбити іспанського диктатора. Натяк на Сталіна більш ніж очевидний. А його радянський двійник формально гине через те, що вбив зайця не в сезон полювання. Ідеологічне підґрунтя понижене, спаплюжене і знівельоване. Та й радянський активіст якийсь не той, якщо захоплюється зарубіжною поезією.
І лише пес у радянському й іспанському варіантах зберігає своє ім’я – Родольфо. Не радянське, хоча активіст рятує йому життя.
Стилістика Майка Йогансена теж не могла сподобатися радянській цензурі. Одним словом, “ворог народу”, якого треба знищити. Пролетарська логіка розповсюджувалась і на письменництво.
Анатолій ВЛАСЮК
14 липня 2019 року
| 0 | 920 |
Умови використання матеріалів сайту
Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку
Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com
