Шановні читачі, гадаю настав час поговорити про сексуальний розвиток нинішньої молоді. Серйозно, чи помітили ви, як підлітки 12-13 років вже багато знають про сексуальні відносини, але отримують цю пікантну інформацію не від батьків або спеціалізованих лікарів, а лише "прогуглюючи" в інтернеті це слово: СЕКС!
Головним чинником багатьох, скажімо так, дорослих проблем є неправильне розтлумачення цієї еротичної науки. Головне для підлітка не отримання корисної інформації або застереження, а проглянути зображення, відео та почитати коментарі до медичних статей таких же відповідальних дорослих, як і самі підлітки!
Що ж, можна зробити багато висновків про байдужих батьків або про батьків, котрі вважають, що говорити про це із дітьми не коректно. Хоча у 21 ст. цю тему варто підіймати та говорити про це, пояснювати майбутньому поколінню усю відповідальність, яку вони несуть за отримане задоволення, під час якого не використовували засоби контрацепції.
А тепер я повернуся до назви своєї статті та дійду до головного питання, що стосується абортів в Україні. Отже, у 2013 році депутат Андрій Шкіль зареєстрував у Верховній Раді відповідний Законопроект про заборону штучного переривання вагітності, мовляв, в Україні і так народжуваність страждає і це вважається великим християнським гріхом, коли майбутня мати добровільно дає дозвіл на вбивство її ненародженої дитини.
Єдині пункти в Законопроекті, які дозволяють зробити аборт – це, по-перше, коли дитина була зачата під час зґвалтування, по-друге, якщо плід зашкоджує здоров’ю матері та коли мати не може подолати смертельну недугу і хвороба може передатися спадково дитині. Що ж, принаймні ці інциденти врахували, дякуємо шановному пану Андрію.
Проте в країні існує ще таке поняття, як фінансова криза, котра торкнулася кожного громадянина. Звичайно, під час фінансової скрути у жінки немає іншого виходу, як піти на аборт. Тому що свідомий глузд визнає той факт, що народити дитину і дати їй життя – це свята справа, проте майже кожна жінка розуміє, що не бажає такої долі, коли її дитина буде бідувати. І тут вихід тільки один, вибачте за прямолінійність, – лягти на ліжко, розсунути ноги і декілька годин, у середньому, так полежати. Процес майже такий же, як і під час статевого акту, проте тут є маленька різниця - декілька годин із тебе вирізають маленьке життя.
Можливо, у пана Андрія Шкіля із введенням цього Законопроекту були дійсно благородні наміри, проте, аби дати хід цьому майбутньому Закону, треба ще багато проблем дослідити, щоби майбутні мами нічого не потребували для своїх ненароджених та народжених дітей. На жаль, у нашій країні страждають такі сфери: фінансова, соціальна, правова і т.д. Тому для початку треба вирішити ці проблеми, аби можна було подумати про заборону штучно припиняти вагітності.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
