Продуктивність може бути небезпечною (краще нічого не робити, ніж робити будь-що)

24 квітня 2018
Лесічка Кіт
Журналіст видання The Outline Вінсент Бівінс так втомився від нескінченного обговорення продуктивності в статтях на Medium і публікаціях на LinkedIn, що вирішив дослідити природу цього феномена. На думку автора, продуктивність - справжня біда, витоки якої знаходяться в релігійній філософії кальвіністів. Але проти неї існує ефективна протидія: можна просто нічого не робити. Пропонуємо вам адаптований переклад матеріалу.
Моє особисте правило - якщо не впевнений, що конкретна дія виявиться корисною для тебе і світу, не берися за неї. Займися нічим - це точно буде приємно і навряд чи зашкодить комусь. Мало поганих вчинків зробили люди, які валялися в ліжку, в той час як спонукання "зробити щось" призвело до ряду серйозних катастроф. Продуктивність, насправді, може бути неймовірно небезпечною!

В кожен момент часу ви мчите крізь космічний простір на швидкості 70 000 миль/год, а також обертаєтеся разом із земною поверхнею на швидкості декількох сотень миль/год. Ви раз по раз наповнюєте легені повітрям, і до тих пір, поки нормально харчуєтеся, - кров розносить корисні речовини по всьому тілу й постійно оновлює його. Навіть коли ви спите, розум зайнятий. То чи потрібно вам дійсно займатися ще чимось?

Через свою віртуозну лінь, я все ще не відключив ідіотський аккаунт на LinkedIn і не відписався від розсилки "Medium Daily Digest". Тому щоранку я отримую лист, котрий пропонує мені почитати статтю на зразок "Як я оптимізував розклад, щоби більше встигати до 8 ранку". Люди, які діляться такими посиланнями, напевно хворі й нам потрібно їх зупинити, поки ситуація не вийшла з-під контролю.

Звичайно, ви можете і клікнути на це сміття, але дізнатися, чим вони там займаються - трохи шокуюче видовище. Один хлопець пишається тим, що повністю позбувся соціального життя і випустив чотири ідіотських додатки до 30 років. Зустрічається і щось на зразок "Привітаємо Лізу з її новою посадою рекламного директора Nestlé в Африці".

Ось вам продуктивна ідея: просто перестаньте робити дурнуваті непотрібні додатки, або займатися рекламою для Nestlé, або чимось ще.

Я зазвичай бачу дурню на зразок "10 звичок, від яких довелося позбутися, щоб досягти більшого" і думаю - напевно, спочатку потрібно зав'язати з такими статтями. Якщо ви прокидаєтеся о 4 ранку, щоб написати 1000 слів про те, як ви пишете 1000 слів щодня, чим ви взагалі займаєтеся? Залишайтеся в ліжку. Щойно я повертаюся в затишні протестантські центри сучасного капіталізму (Лондон і Нью-Йорк), особливо шокує нагадування про те, як це, вважати зайнятість - благом.

Знаєте, хто ще був продуктивним? Найнебезпечніші люди в історії людства. Так, навіть вони. Можливо, це виглядає як недоречний жарт, а можливо й ні. Реальний фашизм повернувся в нашу культуру так, що закон Годвіна перестав бути просто темою для обговорення, тому ми використаємо найбільш екстремальний його приклад. Подумайте про все, що "зробили" найжахливіші люди - їхні дії вимагали колосальних зусиль, підйому мільйонів людей зранку, виходу на холод і реальної праці. Можете бути певні, деякі бідолахи хотіли би довше полежати в ліжку. Все, що від них вимагалося - трохи поміркувати перед божевільним прийняттям культу дій. Якби вони витратили кілька років даремно: на читання, випивку, прослуховування музики або просто байдикування, світ був би кращим місцем.

Звичайно, всім потрібні гроші, але зараз розмова не про це. Коли доводиться працювати заради виживання, для цього є реальна причина, а не просто внутрішній неспокій з приводу відсутності активності. Без сумнівів, лише найбільш привілейованим людям здається, що потрібно "робити щось". Їм вже не потрібна їжа, зате потрібно щось комусь доводити.

Якби головні монстри в історії людства просто нічого не робили, то, так, нам все одно б довелося мати справу з небезпечними ідеологами, але все могло б відбуватися за іншим сценарієм.

І, чесно кажучи, можливо ми б виявили, що і самі досить неоднозначні люди, а наші проекти - жахливі. Не настільки, як їхні проекти, звичайно, але все одно потребують переробки.

Я впевнений, що ви можете знайти заняття, яке дійсно варте виконання. Читання, спорт, жарти з друзями - вони в більшості випадків підходять. Спробуйте ще альтруїзм, благодійність або політичний активізм (але добре подумайте про те, чий бік займете і який ефект спровокуєте). Якщо вам не подобається жодна з цих ідей, можете поки зайнятися нічим. Все добре.

Всім начхати, чим ви зайняті. Припустимо, вам близько 28 років, за плечима - вища освіта і підвищена мобільність... Поміркуйте, вам доведеться працювати найближчих 50 років (або близько того). Якщо взяти відпустку на рік-два, нічого не робити, грати і відриватися, ви все одно встигнете повернутися, не зашкодивши довгостроковій кар'єрній траєкторії. Коли хтось подивиться на ваше життя з висоти всього пройденого шляху, це не матиме значення. А ось якщо зробите щось жахливе - таке точно помітять.

Макс Вебер, батько сучасних праць про продуктивність, найбільш відомий теоретизуванням того, що кальвіністи - які вірили і все ще вірять, наче місце в раю чи пеклі визначене незалежно від скоєного - працювали не шкодуючи сил, аби довести собі та оточуючим, що знаходяться серед обраних. Вони потраплять після смерті на небеса, до Бога, а набагато численніша група "безбожників" буде приречена на вічне страждання.

Макс Вебер
ain.ua

Джанфранко Поггі підсумовував ці уявлення так: "Обраний - активний, а не пасивний; його активністю керує інтелект, а не звички або почуття; його увага і зусилля тривалі, а не миттєві; діяльність послідовна, а не переривчаста. Він намагається навести лад і контроль серед оточуючих людей і речей".

Книга Вебера "Протестантська етика і дух капіталізму" - все ще видатна робота в галузі соціології, але мало хто з істориків або економістів вважають її гідним поясненням підйому капіталізму. Однак, намагаючись зв'язати продуктивний відчай і божевілля предків капіталізму - пуритан, мені прийшла в голову ще гірша думка.

У своїй книзі 2010 року "On Time, Punctuality, and Discipline in Early Modern Calvinism" швейцарський реформатор Макс Енгаммар заявляє, що кальвіністи радикально змінили наше уявлення про час. Вони замінили середньовічну католицьку концепцію, яка була цинічною і будувалася на повторюваних сезонах і святах. Замість цього почали гвоорити про лінійний час. Він постійно і безперервно минав - тож не дивно, що це змусило нас поспішати, робити все вчасно, чого раніше не було.

Про це йдеться і в загальному описі: "Як нагадував Кальвін своїм послідовникам, Бог невпинно спостерігає за кожним. Настане Судний день і віруючі відповідатимуть за кожну хвилину".

Джон Белсірак викладає все трохи інакше: "Європейські кальвіністи відмовилися від літургійного календаря і як і раніше не відзначають Різдво та Великдень як релігійні свята. Протягом XVI-XVII століття вони представили формат часу, який був лінійним і кінцевим. Через це його і визнали безцінним ресурсом. Люди навчилися вчасно з'являтися на зустрічах, хоча раніше не хвилювалися з цього приводу".

Тож, якщо ми не можемо безпосередньо звинувачувати калівіністів у підйомі капіталізму, спробуємо повісити на них більшу підступність: релігійна філософія відповідальна за відчуття, що ми постійно втрачаємо час, оскільки трагічно близькі до смерті.

Це почуття стоїть за імпульсивним самокатуванням і питаннями: "Чого я досяг за цей рік?". Саме тому ми заздримо, розуміючи, що якась знаменитість молодша, ніж ми. У США, наприклад, зовсім не має значення, католик ти, юдей чи буддист, глибоко в душі всі американці - кальвіністи. І з популяризацією американської версії капіталізму, така ж ситуація запанувала в усіх кутках земної кулі. Ось що повинно стояти за тими фанатичними статтями на LinkedIn і Medium.

Це правда. Всі думають про щось подібне.

Стати хлопцем, який постить на LinkedIn - те ж саме, що приєднатися до релігійної екстремістської організації, просто для людей з першого світу, які закінчили Стенфорд. Ви втрачені, не знаєте куди податися - і топите себе в панівній ідеології, витрачаючи на неї власне життя.

Якби люди з таким баченням жили в якомусь іншому середовищі, вони могли б влипнути в радикальний іслам або войовничий буддизм, а так працюють у відділі продажів, тому без кінця пишуть про способи отримати підвищення.

Я завжди вважав, що Вебер говорив про протестантський дух з позиції критики, що секулярний соціолог знаходить щось божевільне в ідеї нескінченної роботи заради підтвердження, що ви народилися обраним і гідним місця в раю. Але в реальності Вебер вважав, що його рідна Німеччина повинна стати чимось на зразок постпуританських США, якщо збирається піднятися на вершину світу.

Він вірив, що "сучасному світу не стати свідком розумного правління або встановлення загального християнського співчуття. Замість цього майбутнє обіцяє безперервну боротьбу за ресурси і спроби відшукати альтернативні режими життя. Тільки найбільш індустріально розвинені, політично динамічні та холоднокровні нації отримають шанс мати - або зберегти - великий вплив і видатну культуру". Вебер вважав, що його країна повинна брати приклад з релігійних, цілеспрямованих американців, інакше "Німеччина перебуватиме в небезпеці стати посміховиськом". Думаю, краще б Німеччина стала посміховиськом. Що стосується мене, то я повертаюся в ліжко...

Джерело: ain.ua

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

НЕ ТАК ТІЇ ВОРОГИ, ЯК ДОБРІЇ ЛЮДИ...
Наприкінці ХІХ ст. український рух опинився перед поважними й розмаїтими викликами. Лідери українства мусили шукати відповіді на ці виклики - й тут годі не згадати про ті тяжкі помилки та прорахунки, яких припустилися вони в своїх пошуках і які дали гіркі плоди в наступну епоху змагань за незалежність.
Читати більше
ЩИРІ 2019: 15 зірок знялися в благодійному календарі на тему українських свят
Маша Єфросиніна, Леся Нікітюк, Ната Філатова (ONUKA) і ще 12 українських зірок долучилися до створення благодійного календаря "Щирі", який присвячений традиційному вбранню та українським святам.
Читати більше