Одного разу я стала свідком звичної, але досить цікавої ситуації:
на дитячому дні народженні всі дорослі почали задавати одне й те ж запитання маленькій іменинниці: "На кого ти хочеш бути схожою?"
Розгубившись, крихітка відповіла: "На тітку. Мені подобається її зачіска". Звичайно, у дорослих така відповідь не викликала нічого, окрім сміху, напевно, ніхто з них навіть і не усвідомив, що дівчинка зрозуміла суть запитання буквально, тому й не змогла відповісти правильно, адже не керувалася своїми вподобаннями й захопленнями.
Саме усвідомлення того, що ми маємо рівнятись на когось - уже з дитинства руйнує нашу індивідуальність. Тому в майбутньому ми стикаємось з проблемою нерозуміння свого власного "Я", що призводить до глибоких депресій. Звісно, пошуки самого себе - це добре, але при цьому варто керуватись своїми сильними сторонами, захопленнями, а не повністю вподоблятись тій чи іншій людині. Проблема сучасної молоді – створення ідолів та кумирів. Більшість дітей рівняється на тих, кого радять їм батьки, кого показують по телевізору чи в інтернеті; інші керуються "стадним інстинктом", обираючи за приклад людей, яких сміливо можна назвати яскравими палітурками. Але ж суть книги не в обкладинці, а в її наповненні.
Сила людини в думках, висловленнях, умінні бачити світ інакше, по-своєму, а не в одязі та модних аксесуарах. У гонитві за наслідуванням важливо не загубити себе справжнього, адже кожен з нас індивідуальний та неповторний.
Тож варто зрозуміти лише одне: ви вже унікальні, якщо в змозі висловити свою думку, яка буде відрізнятись від загальноприйнятої, не боячись її осуду чи несприйняття. Уява кожного - це пензлик, здатний розфарбувати цей буденний світ у свої неповторні та різні кольори.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
