Пробачити – за що пробачити не можна.
У цьому бачимо людини велич?
І змелюють образи жорна.
Я за майбутнє піднімаю келих.
А ти сувора і безгрішна.
Ти світишся вся святістю нікчемно.
Зі мною ти сьогодні ніжна.
І я також поводжусь чемно.
Ми розійдемося, щоб більше не зустрітись.
Нема дитячих ігор у серйозному коханні.
Я так хотів в душі твоїй зігрітись.
Можливо, ми такі наївні вже останні.
Пробудження наступить вже не скоро.
Печаль розтане в сивому тумані.
Ідеш ти по життю бадьоро.
Згориш у нездійсненному бажанні.
Ці всі дива давно осточортіли.
Життя простіше – не складне, як завжди.
Ми на кохання вже осиротіли.
Майбутнього свого не ковалі, а ґазди.
Смієшся ти печально і врочисто.
Не навернеш мене у свою віру.
Брудне минуле, а в майбутнім – чисто.
Якби ж то знати у коханні міру.
Анатолій ВЛАСЮК
1 березня 2017 року
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
