Про Станіславів і самокоронацію

Остап Українець. Канцелярія хрестових походів. – Х.: Фабула

Світ у цьому романі, присвяченому історії міста Станіславова XVII сторіччя в часі очікуваного нападу Османської імперії на Європу, рятують і будують по різному. Та й сама історія по різні боки Дністра з Лопанню різна. В одних свитках це Смерть, яку все одно здибав ідальго, тікаючи від неї у похід, у других, як-от в «Канцелярії…» - це Життя, за яке пили подорожні, врятувавши від погибелі одного з них, котрого й цадик не схотів приймати. Тож один з її героїв вимагав ксьондза, щоби той освятив ремонт його воза, другий «знайшов собі притулок у жінки, котра радо впустила його до себе за плату, до якої вельми вдатні всі молоді спудеї», третій взагалі з’явився невідь звідки. Пора була така, що «не так багато часу минуло з перейшлої війни і перейшлих набігів, а тераз, кгди маєме оброну найслабшу, то паче мала би татарва напасти, як укріплення будуть піврозібрані», як кажуть у романі, в якому саме будують фортецю у Станіславові. Не знати, чи саме це мав на увазі автор, але ідея твору така, що зібрані у ньому герої з персонажами з тією самою метою, що й при будівництві Вавилонської вежі, та й кількості мов, якими вони гуторять, від того часу не стало менше.

Сергій Войченко, Володимир Новік. Під знаком влади. — К.: Саміт-книга

Ця книжка, збудована на фаховій аналітиці важливих періодів в історії людства, допоможе тому, хто схоче змінити все на краще – у житті, в країні, у собі самому. Щоб не опинитися у власноруч створеній пастці, розбити оболонку гонору й пихи і зруйнувати стіну нерозуміння, варто дослухатися порад, які пропонують нам у цій автори цієї книжки, після прочитання якої ви вже інакше будете дивитися на багато речей і явищ, які вас оточують. «Цю книгу можна оцінити і як посібник для того, хто хоче досягнути вершини влади, стати саме правителем, вождем для свого народу, а не черговим зрадником власної країни і людей, - зауважують автори. - І як посібник для людей, які повинні вміти і знати, як оцінити правителя ще на етапі так званих оглядин, як оцінити його якості та які вони в нього б мали бути, а саме головне — зрозуміти й оцінити команду, з якою він іде до влади. Лозунги — гарна річ, як і реклама, але все ж таки оцінку дає практичне використання і вживання кінцевим споживачем».

Нам вкотре нагадують, що «приписуючи собі примарні здібності чи якості, правитель значно ризикує: він може виявитися «неплатоспроможним», коли життєва ситуація вимагатиме їх проявити», адже маємо достатньо прикладів на таку поведінку. «Скажімо, слабак, що вважає себе сильною, вольовою особистістю, може опинитися в дуже складному становищі, так само як і нездара, що має себе за здібного і талановитого, - нагадує нам ця книжка. - Гординя — це самокоронація без жодних на те підстав.

Історичних прикладів у книжці не бракує, розповідь про них завжди доречна і актуальна, хоч би про які часи при тому йшлося. Віддані та вдячні люди трапляються рідко, і це аксіома. Макіавеллі стверджував: «Вдячність минає швидко, страх — ніколи». Вдячність не притаманна більшості людей. Римський історик Корнелій Тацит щодо цього висловився так: «Людей обтяжує необхідність проявляти вдячність, проте вони залюбки шукають привід проявити мстивість». Прояв удячності вимагає від себе щось відняти і віддати іншому, у якійсь формі. Українці про це кажуть так: «Береш чуже, а віддаєш завжди своє». Людям згідно з їхньою хижацькою природою не притаманно чимось ділитися, а саме навпаки — забирати собі. Тож якщо правитель знаходить людину, яка вміє проявляти відданість та вдячність, варто цінувати її й залишити коло себе.