Чи варто бути відвертими?

Мені, час від часу, доводиться ставати випадковим свідком телефонних розмов інших людей. Найстрашніші, чомусь, з приниженнями і погрозами, часто відбуваються між подружжям.
Потім лайки в повітря, цигарка і щирі поради ні за що не одружуватись. Якщо спитати навіщо одружився сам, розкаже, що до весілля жінка була не такою. Те саме скаже і вона, гадаю. Але розмови з коханками доводять, що чоловік досі здатний на ніжність і чуйність, як колись. Що ж змінилось?
Напевно, багато кого обурює скільки навколо нещирих або лицемірних людей, яких ми рішуче засуджуємо, але рідко усвідомлюємо, яка мала між нами різниця.
Все починається з невинного бажання сподобатись. Ми зустрічаємо незнайомих людей і намагаємось показати себе іншими. Кращими, нібито. Що вже казати про зустріч з тими, в чиїй присутності прискорюється серцебиття?
Проте, почати варто з іншого. До того як захотіти комусь сподобатись, слід дізнатись, чи ця людина подобається тобі. Не зовні і не на перше враження. Раптом вам взагалі не по дорозі, навіщо тоді її симпатія? Чи справді для тебе важливо що думає хтось, хто тобі неприємний?
Найбільший подарунок, який ти можеш зробити незнайомій людині при зустрічі - це дозволити їй не любити тебе. Скажи це подумки: "Дозволяю мене не любити". Дозволь їм самим обирати, що про тебе думати.
Ти помітиш, наскільки простіше йтиме розмова з більшістю людей. Якщо ж ні - нехай. Визнай право іншої людини не відчувати до тебе симпатії. 
Але навіщо ж так ризикувати, запитаєш? Різні випадки бувають, правда? 
Не правда. Коли ти не залишаєш комусь вибору - це насилля. Люди підсвідомо його відчувають, це відштовхує. Якщо твоя мета сподобатись, ти заздалегідь власноруч все ускладнюєш. 
Який це має зв‘язок з сімейними проблемами? Візьмемо найпростіші приклади. Жінка дає послухати чоловікові улюблені пісні. Щоб не образити, він каже, що ця музика подобається. Потім вона готує якусь страву. Чоловік знову імітує захоплення, хоч це не так. На початку відносин обоє з легкістю вдають задоволеність всім підряд, щоб зробити один одному приємно.
Перемотаємo час вперед. За місяці або роки знайомства вони вивчили одне одного. Та хіба це правда? Коли вдавати набридне, виявиться, що поруч чужа людина, про яку майже нічого невідомо. Чоловік вважатиме, що правий, бо втомився їсти "оце", слухати, займатись чимось, що не приносить задоволення. Вдарить кулаком по столу, скаже "Набридло!", але хто винний? Жінка, через те що готує страви, які йому не подобаються? Чи чоловік, який не дав можливості вивчити свої смаки?
Можливо, вони настільки різні, що ніколи б не зійшлися, якби ж тільки знали один одного краще. 
У тебе бувало щось схоже?
Справа не в тому хто винний і хто правий. Ми різні. Намагатись це приховати - помилка, яка може дорого обійтись. Щоб скласти пазл, треба бачити форму деталей. Міцно тримаються не однакові, а ті, що підходять.
Щасти.