Про славетного брата "Гадюкіна". Про Сергійка Кузьмінського

20 жовтня 2016
Mihal Vlad
С Е Р Г І Й К О 
 
Я пам'ятаю Cергія Кузьмінського (КУЗЮ) з 1980-х років, коли ще було далеко до славетної та знаної тепер усюди групи - БРАТИ ГАДЮКИНИ. Він приходив до мене у студію театральної майстерні клубу Львівських Трамвайщиків разом із молодими львівськими поетами Сергієм Дмитровським та Артуром Волошиним (які також зарано дуже поспішили та тепер вже не з нами), талановитими фотографами Жорою Трачуком (БІЛИМ) та Семом Янішевським, із Жорою Лазеба (ЧОРНИМ). До нас інколи приєднувалися знаний у ті роки у Львові незабутній, чудовий та епатажний поет Льончик Швец (який також, на жаль, так рано пішов) із майстринею Мартою Панас та іншими неформалами.

У той час у клубі вирував пекельний тотальний ремонт та сама пилюка, і ми серед того гармидеру намагалися вибудовувати та творити щось поетично-авангардове і надзвичайне. Наприклад, читали на усю міць молодих, дзвінких тоді голосів вірші, вигукуючи їх разом, із усіх вісьмох кутів двохповерхової аудиторії. Вибиралися на підставні ремонтні антресолі та щось у захваті виспівували, перебиваючи один одного.

Одного разу на мій день народження Сергій подарував мені класну закордонну вінілову платівку з джаз-роком (І де тільки він її на ті часи дістав!). Я йому ще тоді сказав, як добре було б, щоб я мав таку платівку із виконанням від КУЗЯ-БЕНД! Він знітився та якось загадково посміхнувся, певно, щось вже знав, про щось мріяв. Славні то були хлопці, молоді, рвучкі, загадкові, але й такі відверті у своєму бажанні розкритися, створювати та пізнавати мистецтво.


Того дня, 6 серпня 2009 року, коли на Личакові біля могил стрільців друзі ховали Сергія, я завів ту стару, нуртуючу своїми ритмами та голосами, рокову платівку. Слухаю, тужу та страшенно сумую про свого давнього товариша та друга. 

БАЛАНСУВАННЯ ІЗ ЖЕРДИНОЮ


Сєржу КУЗЬМІНСЬКОМУ
KEEP SMILE! (з Порадника)
. . . Мама, а Серёжка куда-то убежал!
(дитячий зойк із відчиненого вікна)


Легенький нахил, ковзання по шклі,
відсутність всіх ознак по вертикалі.
Біль, наче джміль, стібає по чолі,
як вічний хміль стікає дощ на палі.

Як – мимохідь – у зношенім дранті
блукає хтось та нишпорить по клумбі,
як той з валізою за пляшечки оті
заскочений – ховає райтки в клуні.

Навколо – натовп, шурхіт, бовкотять
про той сам сум, про ті самі ознаки.
Хтось бешкетує, кульки ген летять,
як штрих-пунктир означивши свій нахил.

Ця візія – невпевнених подій
вже безупинно віддаляє мрію.
Ця місія – без жодних із надій
дощами ліс Личаківський накриє.

От поруч дзенькнув ранішній трамвай.
Ніч зрівнює усе під нівелір сприймання,
щось лишить всім та радше вже – нехай
піде собі. Час відімкнувсь – до рання . . .

 
05 – 06 серпня 2009

Бувай, Серьожка! Ти завжди будеш поруч зі своїми батярськими піснями!

ВІЧНА ТОБІ ПА'МЯТЬ!

P. S.: абищо, та Львів притулив Тебе, СЕРГІЙКО! Ти приїхав – домів . . .
 
Михал Влад
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Коти, яких спіймали на гарячому (фото)
Цікавість котів безмежна. Їм завжди цікаво, що ви робите, куди пішли, що принесли і, звичайно, що їсте. Навіть якщо ви будете їсти огірок, кішка буде сидіти поруч і всім сумним виглядом показувати, що совісті у вас немає, якщо не ділитеся... Тому-у-у... всім котиків:)
Читати більше
Як з'явився восьмигодинний сон, якщо наші предки спали двічі за ніч?
У 18 столітті люди спали двічі за ніч, вставали на кілька годин серед ночі, а потім йшли назад до ліжка, вже до світанку. Що з того часу змінилося та чому люди сплять 8 годин — досліджуємо далі.
Читати більше