ПРЕЗЕНТУЮ ПОЕТИЧНОЦЕНТРИЧНІСТЬ

    Поетичноцентричність, яку презентую у своїх віршах, це нова, більша, центральна значимість поезії і прозопоезії.

    Свого часу Епоха Відродження змалювала і описала красу і земне щастя людини. Модернізм став новим проявом  людського культурного шляху на Землі.

    Некстмодернізм, в моїй творчості, є складовою частиною Поетичноцентричності, яка є розвитком не тільки тілесного і земного, в ній  розбудова людської душі філософською поезією і прозопоезією, перетворення  людини в більше ніж людина,  розвиток всесвітностей, наступна якість і зміст літератури.

    Попри всі несприятливі умови які нині присутні, а це знецінення слова в творах багатьох письменників, витіснення поезії на маргінес з тексту сьогодення, скудність та забюрократизованість підтримки літератури з боку держави (адже сучасний чиновник  робить ставку більше на менеджерів культури а не на митців і бачить в літературі своєрідний додаток до політики та економіки а не спосіб розвитку суспільства), маємо підштовхувати державу до того щоб ситуація покращилася, та змінювати її на краще творчістю.

    Вірші пишуться, публікуються, і вони є артефактами, з більшими або меншими накладами видань, та можливостями доступу до читачів, але вони є, і творчість зараз як стрімкий гірський потік, тече і долає перешкоди на шляху, можливо, з часом, вона знайде підтримку, долучаться нові автори і літературознавці, і Поетичноцентричність перетвориться у більшу течію, море, галактику, всесвіт…

                                                                                                                                    (М. Істин )

ПРЕЗЕНТУЮ ПОЕТИЧНОЦЕНТРИЧНІСТЬ

***

Серед Земного більярду атомів, місце –

левове, під Сонцем та Місяцем,

в людях посів мурашник споживацтва,

віддругорядивши смугу злітну

до літературного космосу, для зореліту

читацтва,

лише не обмеживши себе стінами та дахами цивілізаційними,

поза лавиною справ псевдопотребних,

що скочується потом з часу лиця,

усвідомленовидніються літературні зірки, планети,

галактики, всесвіти,

коли вживочитаєшся до їх словодушевного наступномодерного Неба,

поринеш у світобуття його змістовтілення,

де попри затінення,

маяком з книгораю,

посиланнями віршозоряного рою,

стають виміри поетичні –

суттєзначущишими,

від того як були додатком до політичності,

важливішими перегорнутої історичності,

далекогляднішими за реалізму обмежену видимість,

вище фінансових і духовних пірамід,

яких, людство, – висоту подолає, і вищість опанує,

та календар поезії облюбує,

так як поетичне світло від землі до зірок

зігріває планети духу, і освітлює думки крок,

бо душа розквітає, зоріє, планетозаселяється –

філософським сенсотворчим словом, поетично – прикрашається,

література – її головна дорога

у всесвіт, і в собі, до бога,

із розмаїтовсесвітностями

щастявідчуттями…

***

Часозачислюймося до вибухотворчого

паралельнонобелівського

поетичного волевиявлення

світостворення,

поетів, що сповідують філософську думку,

вписуймося поколінням перевідродження відліку,

розквітом текстоматерії некстмодерного віршовіття,

в часопросторі неопоезії 21- шого …ліття,

тут презентую ПОЕТИЧНОЦЕНТРИЧНІСТЬ,

що є наступним напрямком,

вищосходинкою, нововитком,

столичністю сенсів

ідеалоносійних слів

у свідомості, з поміж інших,

з надважливістю літературного шляху

у всесвітності

та віршовічності,

прагну новосвітових якостей та властивостей віршів,

хочу щоби література стала більшим…

ЛЮДОСЛОВИ

Людослови – це новий вид,

що народився із вимірів слова,

та еволюціонував мовами,

з цензуропідданими,

і текстобунтарями…

Бо занадто запрограмованими

стали людослови

на напрям руху туди

куди  вигіднили

вирішили

для себе ті хто на піраміді вершині,

від віку кам’яного

до електронного.

Ціна життя людослова

оцінюється цифрою,

регулюється рахунковою грою.

Одухотворених людословів

закривають у книжках

написаних нібито від імені Вишнього,

а опускають, насправді –  нижче,

де просто ще один

із країв,

крайнощів,

слова

що хтось відрізав собі

від вільного і необмеженого

Всеслова

щоби правити людословами.

Людослови! Не зачиняйтесь.

Не зупиняйте

свободу руху

творчого словосвіту

свого розквіту.

Живіть добросвободою на Землі!

Рухайтеся душесловом до розвитку у Всесвіті!

Вирушайте віршами…

Проходьте прозою…

Збагатіть новими сенсами слів

і означеннями мови

богів і всесвітословів.

Ідіть паралельно,

летіть гармонійно,

попри душевні доми-духокниги

що стоять тут і там.

Та, спершу, наведіть мир в душі

у собі, і з іншими,

в гармонії добродійності де розмаїттям розрісся логос,

і лише потому, за галактиками практик,

духовербальних втілень і перевтілень,

навчимося матеріалізувати слово…

***
Документовані Держави,

громадянки Громади,

панівні суспільні Устрої,

цієї каденції чиновницькі Рої,

ви ─ що еволюції штучні піраміди,

не задавлюйте своїми тягарями природу свободи,

не домагайтеся Особистості як диктатори, що  на прагненні влади

над іншими

помішані,

не зв'язуйте вільного і вічного розвитку світу Людини

спекулятивними законами своєї днини,

ви ─ що призаконили собі багатства з над і під землі,

не обділюйте тих хто заробив на них мозолі,

і збудований дім Особистості на полі житейському

визнавайте у правовому,

я хочу щоби Держави і Люди були рівними,

були вільними,

бо я Людина ─ не за раба

тобі Державо

рідна,

і кожен має право

на власну незалежність,

як і на добровільну причетність

до Нації

та Цивілізації,

лише в цьому випадку,

а не упадку,

вони матимуть

і мають цінність

як людяність,

і в віршів

переосмисленнях

та надпродовженнях

ідентифікуйте мою Країну в розширеннях.

***
Суть не в тому

що почуваєшся як після потопу,

і мрій необжите небо, нині,

нагадує

сонце на карантині,

й натягує

хмари-маски.

Що після на полі чужому поразки,

закутому, в тимчасовості, недругами,

відчай за друга.

Та відганяєш надії

додому, як вірних псів,

які, так не вчасно, на ділі,

за тобою поплентались.

І вже не важливо

яке не відбулось

диво

від вір що зневірились.

А в тому що попри втому,

і після усіх потому,

є простір і час для слова,

і в ньому душі розбудова,

він твій паспорт всесвітній,

проект перетворювальний небесно-новітній!

А зараз на Землі в будинках з квартир-шухляд

з цікавими змістами буття,

кульок-планет посеред

що летять миттєвостями життя,

в кодах гламур,

у формулах лямур

заляжу у задоволення,

а згодом відправлюсь душею у змінедолення…

* * *

Проповідник, тримаючи в руці Біблію,

промовив: «Тут Всесвіт»,

А я завів його до будинку

і заперечив: «Ні, в твоїх руках лише галактика,

а це Всесвіт», і показав на тисячі книг.

Зображення людської душі

знаходять на артефактах

ще до нашої ери...

Як не нахилити небо,

не зробити із зір намисто

і не повісити його на шию ─

так вірою в щось

не обмежити всю багатогранність

і всеможливість людської душі...

Кожна книга на світі без людини ніщо.

Сама людина є найцікавішою книгою,

яку читаю

і пишу...

***

Кажу кожному зі своїх натруджених будівничих,

і усім вистражданим подорожним,

що складають ім'я 

мого – я :

Продумуєшся 

поміж часопросторами,

і маєш смерть за двері

потайні, котрим 

відчинятися не діло,

допоки не допишеш тілом

тут – свою живу крилату

душекнигу,

бо весь у словах, і мої втілення

в їх значеннях,

у світах які утворив

в творах,

в них – нова частина України

що додалася, дописалася літерами,

віршовинайдені, прозовибудовані, есейноосяйні

носії ідей

добровсеможливого дива,

чуттів еволюція,

думок революція,

новий всесвіт що зароджується зі слова

як матерія-мова,

у гармонійному співбутті,

всещастя всецвітті,

з землями нинішніми,

і небами іншими,

де співблаго з Богом,

і власна добродорога.

Мій читач –

шукач ідеалів надмайбутнього,

житель поселень життів наступного,

душевного складу розширень багач.

***

Все буде добре по усіх світах,

в всіх Всесвітах,

усім і кожному хто в них існує,

бо душа в слові нові виміри заснує,

і перетвориться в яскравих змістоформах

на життєрозквіти еволюційної реформи,

та втілиться у все-добро-єднаннях

всесвітніх мегащасть в всевідчуваннях,

в гармоніях й  красі розмайбуттів

із безлічі й безмежжя відчуттів,

і з задоволенням багатоваріантних ідеалів,

де є планет оселі, та благодать деталей,

з конструкціями миру, й новорайської любові,

і елементами веселощів у долі,

від особистих абсолютів 

як салютів –

галактик душ,

до усецілісності блага непорушень.

І навіть темряви помилок перетворяться

на чорноземи вибачень й відкуплень, і відродиться

усе що було втрачене...

А головне – небачене,

наступно-надреальне,

як диво всеможливо-геніальне,

що винайдемо в творчості

як на мольберті суті,

для всіх земних істот,

й іншопланет,

і для Богів

і блогерів –

проекти некст культур

в промоціях нових літератур...

***

Білих хмар скуйовджені простині.

Бутонів розквітлих просинь.

Все, що є,  – від на даху бузька

і весняних бруньок на тілі близькому

до зимового щастястояння –

народилося від кохання.

Всесвіти романами Богонаписаними,

відвертими виставами Ними поставленими,

з оголеними декораціями

планетами розлітаються.

А ми по медових сотах перетікаємо,

де душа переходить у форму тіл,

у раях парних перебуваємо,

встаючи з еросів сил світів.

Впадають сонця в моря,

народять нові атмосфери,

щоб дихала мрія

з любовної гри.

Різнотрав'ями,

різносмаків'ями –

перетинаємось,

творимось.

А Земля на гостині кохань

виглядає тортом покраяним.

І на дорозі відкраяній

ми людо-світи

як орбіти далеких привітів,

що розійшлися життями

та смертями

у пошуках безлічі раїв,

іще повернемось із долі надбаннями

та приєднаємось до всемережі чуттів  –

небес щастів,

лібідо,

і лебедів...

ВСЕСВІТИ

Ви – математичної поезії

візії,

мільйони,

мільярди, трильйони,

і більше: форм життя у Всесвіті видимому,

і у всесвітах що поза ним невидимо,

можливо кращих

за нашу кульку реальності чи й гірших...

Коли моя душа набуде рис корабля

полечу зоряними віддалями,

досліджувати вас, долучатися,

до втілюватися,

вирушивши із закулісся життя:

через часопростори буття та небуття,

крізь безмежжя і довготривалості,

їх пустоти і наповненості,

смерті, та зародження,

самостійність та всеспіввідношення,

думками виростивши

та прихопивши – вірші

в і до душі

як ідейні дотичності до вас,

і як людські паралельні всесвіти...

Скільки ж їх оковидимих

і душеприхованих

всесвітів? – Безліч!

Сутностей своєрідних, і сенсів поза сенсами? – Безмір!

Яких зараз не можемо збагнути.

Бо наші всесвіти вийшли із чогось ще більшого,

незнайомо-невідомого,

де інші форми ніж життя

та смерть,

і виміри в них інакші,

перед нами вони розклали порожні аркуші,

і ручки задля зазначень нових русел

зробили із наших рук,

тож заповнюймо новим змістом простори,

наводьмо гармоній мости,

винаходьмо найяскравіші всесвіти щасть,

навіть будучи частками,

поки що малими,

у вибухах життів всесвітів,

та того що поза ними,

і далі, і від і до текстоматерії,

відкидаючи божевілля долі строф,

і приземленість людських катастроф,

виростаймо з поетів до вишуканих всесвітів,

та перетворюймось із всесвітів на ідеальних поетів...