Презентація збірки поезії В.Крупки «Химерник» та виставка ілюстрацій Теодора Северина.

Одесу трішки захимерило, замріяло і заримувало. З Вінниці приїхав поет Віктор Крупка, привіз він лісового марева і трішечки весіннього дощу.

Що відбувається, коли глядач дивиться на картини і слухає вірші, до яких вони написані? Це неможливо пояснити словами, потрібно відчувати, занурюватись у авторську реальність, у два поєднані світи живопису та поезії. Травостій і дощ, плинність часу, відчуття гнучкості та легкості, коли кожна травинка на галявині ворушиться і живе своїм життям у тобі та в світі, і віддзеркалюється в снах…

І дзвін одеського трамваю чується в провулку, і білий слід лишає місяць на чорній мовчазній бруківці, і зорі теж дзвенять. Отже, це був справжній художній вир, хоч він був чорно-білим, та відчувались кольори і пахощі весни, квітневий дощ «міняв контури снів» і «стирав символи дерев і таїн», щоб стало всім «квітнево». І птах «карбує «ВІРУЮ!», задаючи мотив травню. Як анонсував автор віршів «Химерника», зараз готується збірка про янгола.

Вдячність співробітникам бібліотеки ім. Е.Г. Багрицького та Світлані Кругловській, одеській поетесі, керівниці літклубу «Мистецтво слова», що провели таку цікаву зустріч із сучасними митцями. Пролунали також цікаві вірші на тему «Химерника» одеських авторів, пісні одеських бардів.

Мене ця презентація та збірка, та спогади про вулицю Суворівську й Балківську під дощем, надихнули на такий вірш:

Коли від тебе вулиця втікає,

Дорогу заарканила вода,

Тече вона до моря, в ніч безкраю,

І хвилями чіпляється й рида.

І ліхтарі, й дерева очманіли,

Не зупинити їм ні вулицю, ні час,

І з місця зрушити вони не в силі,

Під коренями, в люці – вир і метастаз.

У тиші ранку ледве чути стукіт

Незламаної гілки у вікно,

І гріють вулицю дбайливі сонця руки,

Ліг спокій мулом на асфальт, немов на дно.