Право на помилку

Людині властиво помилятися. Ми давно знаємо цю істину. І цілком стерпно ставимося до власних помилок. Тобто завжди згадуємо цю фразу, коли справа стосується особисто нас. Але деколи абсолютно забуваємо її, якщо мова йде про когось іншого. Нам чомусь здається, що заради істини чи власної правоти, можна і потрібно обов'язково вказати людині на її помилку. Розмазати її по стінці ... і спостерігати, як вона сіпається, виправдовуючись ...Чи маємо ми на це право, самі ж не застраховані від помилок? Хто взагалі має право критикувати іншіх людей? І чи потрібно це робити? Давайте спробуємо про це поміркувати.
 

Повна відсутність критики шкідлива

Всім відома біблійна істина: "Не суди та не судимий будеш". Якщо всі будуть дотримуватися цього правила, ми ніколи не отримаємо зворотний зв'язок про свої помилки. І ніколи їх не виправимо, будучи впевненими, що ми все робимо правильно.
 
Іноді відсутність критики і лояльність до невірних вчинків призводять до скоєння злочинів. Тому що людина, яка здійснює помилку, відчуває свою правоту та безкарність і не поспішає виправлятися. Робить помилку за помилкою. Це нікуди не годиться.

Критикувати іноді все-таки треба, щоб люди не розслаблялися. Тільки ось як це зробити, щоб такі слова дійсно принесли користь, не образивши людину, не вбивши її ентузіазм, щоб не закреслити натхнення і мрії, а навпаки, дати стимул до розвитку та вдосконалення.

Ніхто не застрахований від помилок. Отже, ніхто не має право менторським тоном вказувати на них будь-кому. Але кожен може сказати про це м'яко і по-дружньому, можливо, навіть з гумором. І людина з вдячністю прийме цю критику. Тому що це зробили не для того, щоби показати свою перевагу, а щоб щиро допомогти людині, дати їй стимул до розвитку, надихнути і направити.

Мета критики - не приниження, а піднесення, якщо хочете. Тобто змінюючи напрямок своєї критики з піднесення себе на піднесення опонента, ви виграєте подвійно. Набуваєте вдячного друга і зберігаєте своє власнє звання людини, якій теж властиво помилятися. Тепер ви рівні. І це додає впевненості тому, хто зробив помилку - він в тисячу разів якісніше буде працювати, щоб в майбутньому цієї помилки уникнути. Ви ж саме для цього вказували йому на його недоліки. Чи ще для чогось?

Помилки бувають різні

Незалежно від того, вказали ви на помилку іншої людини чи ні, вона незмінно зіткнеться з її наслідками і без вас. Тобто рано чи пізно нам всім доводиться відповідати за свої помилки. В залежності від їхньої тяжкості й покарання буває різним. Це закон буття. Саме життя тільки і може виступати тут в якості єдиного і непорушного судді. Саме в цьому сенс біблійних слів: "Не судіть і не судимі будете". Тобто не беріть на себе чужу роботу. Бог, небо, життя самі покарають винних, без вашої участі. Кожен з нас несе одноосібну відповідальність за власні помилки.

І відповідно міра розплати за них передбачена різна. Але іноді ми не орієнтуємося в типах помилок і надаємо дуже великого значення тим, які можна просто не помітити. Це у нас з дитинства. Так нас виховували, без права на помилку, як ідеальних солдатів. Пам'ятаєте дитячу задачку з граматики з книги Л. Гераскіної "В країні невивчених уроків". Герою потрібно було поставити лише одну маленьку кому, від якої залежала його доля. Пам'ятаєте? На цьому простому прикладі нас вчили надавати значення найменшим дрібницям. Начебто б і добре! Який стимул для вивчення правил граматики!

Але, з іншого боку, ми, самі того не помітивши, стали заручниками цієї ідеальної формули. Виходить, що одна маленька кома завжди може змінити усе життя?! Іноді так. Але не завжди. Якщо застосовувати це правило до всіх ситуацій, то нам жилося б надто важко.

Приємно, напевно, жити в ідеальному світі. З ідеально рівними газонами, паралельно поставленими тапочками, до копійки виплаченою зарплатою, де пунктуальні та ввічливі люди навколо і весь світ складається з правильно розставлених ком. Приємно, напевно, я не знаю. Я живу не в ідеальному, а в реальному світі. А він, на жаль, а може і на щастя, далекий від досконалості.

Дуже важливо розуміти, що крім того, що помилки бувають різні, бувають різними і ситуації, коли відбуваються ці помилки. Які наслідки можуть мати лікарські помилки? А перевернутий на білу скатертину вишневий сік? У першому випадку, ціна такої помилки - людське життя. У другому - зіпсована річ. Що важливіше для вас? Це вже питання людських цінностей. Можна роздути будь-яку, навіть найнезначнішу помилку до велетенських масштабів і знищити винуватця словом або одним гнівним поглядом. А можна зробити вигляд, що нічого не сталося, і вирішити ситуацію, оминаючи міжособистісний конфлікт. Це лише питання такту і чуйності.
 

​

Чому небезпечний перфекціонізм

Перфекціонізм - переконаність в тому, що вдосконалення, як власне, так і інших людей, є тією метою, до якої повинна прагнути людина. Перфекціонізм - бажання і прагнення зробити роботу ідеально і бути ідеальним.

З одного боку, це прекрасна характеристика. З іншого - дуже небезпечна, яка негативно впливає на все життя людини і, в тому числі, на її здоров'я. Нас привчають до нього в дитинстві, постійно вказуючи на наші помилки. Потім ми зростаємо і починаємо вказувати на помилки оточуючим, дітям, співробітникам, друзям, рідним. Треба ж відігратися за роки принижень.

Хороші батьки, розуміючи наслідки дитячих помилок, звичайно ж, звертають на них увагу. Допомагають дитині їх подолати. Вселяють думку, що на помилках людина вчиться. Але коли малюк потрапить в критичну ситуацію як перфекціоніст, коли він повинен чинити тільки правильно і добре, не маючи права на помилку, це вб'є його ініціативу. Як би це дивно не звучало, така позиція батьків може привести до повного блокування пізнавальних можливостей дитини. Боячись зробити помилку, він буде просто сидіти склавши руки. "Краще я нічого не буду робити, щоб не помилитися!" - думає дитина. Думає так і кожен з нас, якщо поширити це на будь-яку життєву ситуацію. Страх помилки блокує всі починання.

Чому багато людей, маючи мрію, ніяк не можуть її здійснити? Чому вони відмовляються від неї і йдуть іншими шляхами, животіють на ненависній роботі, роблять те, що їм не подобається? У цьому винен перфекціонізм.​
 

• Страх помилитися і бути засудженим, розіп'ятим, четвертованим через помилку вбиває натхнення.
• Страх помилитися в людині прирікає нас на самотність. Ми перестаємо вірити людям, не маємо справжніх друзів.
• Страх помилки не дає нам займатися тим, що приносить задоволення. Ми не робимо те, до чого лежить душа.
• Страх помилитися не дає нам любити, тобто вибирати того партнера, на якого відгукнулася наша душа. Ми включаємо мозок, починаємо аналізувати, порівнювати, зважувати, і логікою своєю вбиваємо почуття. В результаті роздумів, розуміємо, що це неідеальний партнер і у нас навряд чи будуть ідеальні відносини.

Але послухайте, нема жодних ідеальних відносин, партнерів, умов і місць роботи. Світ - це втілена недосконалість в кожному своєму прояві. Навіть в найблагополучніших країнах і в найкомфортніших умовах життя. Дозвольте собі й іншим помилятися та приймати цей світ зі всім його різноманіттям.

Якщо ви будете думати, що вказавши комусь на помилку, ви зробите світ досконалішим, ви помиляєтеся. А ви не замислювалися над тим, що грубо вказавши на помилку, ви, можливо, знищили чиюсь мрію, розтоптали чиєсь натхнення? У порівнянні з тією комою, яку не поставили в потрібному місці і яка нічого не вирішує, ви зробили гіршу помилку. Помилку проти людяності.​
 

Ціна помилки

Ціна деяких помилок вимірюється трагічними наслідкамии для світу. Але іноді ми про це не замислюємося. Ми робимо вибір кожного дня, але в результаті одних помилок, наприклад, голосування не за того кандидата, виникають проблеми у безлічі людей. Інші помилки всього лише кроки в освоєнні професії, шлях до вдосконалення. А деякі стають причинами справжніх трагедій і катастроф.

Якийсь боязкий чиновник на Чорнобильській атомній електростанції зробив помилку в розрахунках, віддав не той наказ. І сталася найбільша техногенна катастрофа століття. Інший чиновник зробив іншу помилку, не оголосив про небезпеку людям, які живуть в цій зоні, і вони отримали смертельні дози радіації. Тільки тому, що хтось боявся помилитися або чесно зізнатися у своїй помилці.

Що таке зізнатися в помилці? Для багатьох з нас це означає розписатися у власній нікчемності, безграмотності, невігластві і т.д. А це щось на кшталт смерті для дітей, вихованих на казці "У країні невивчених уроків". Цей совковий перфекціонізм ідеальних рабів уібрався в нас на генетичному рівні, став частиною менталітету.
 

• Краще вказати комусь на його промахи, ніж працювати над своїми власними. 
• Краще приховати свої помилки, ніж зізнатися в них. Нехай навіть це приховування приведе до масових людських жертв, зате як чиновник ти чистенький і безневинний. Жахлива і злочинна логіка!

Не бійтеся помилятися

Коли людина не боїться помилятися, вона набагато швидше позбавляється від помилок і їхніх наслідків. Вони є універсальним тренажером, за допомогою якого людина освоює свій життєвий простір. Ми вчимося на своїх помилках. Перебуваючи в постійній напрузі від страху, люди перетворюються на того "премудрого" пічкура, якого описав ще Салтиков-Щедрін. Боячись помилитися і висунутися з-під корча, рибка так все життя і прожила в темній норі в повній самоті, щоб її, не дай Боже, не з'їла щука.

Пригадайте вчителя мертвої грецької мови Бєлікова, героя оповідання А.П. Чехова "Людина у футлярі". Правильна, розумна, знає всі закони мертвого правопису і мертвої моралі. О, яким він був обуреним, коли побачив веселих Коваленків, які їдуть на велосипеді. Вони ж порушують встановлені правила, так не можна. Який жах! Піддати їх загальному осуду і зневазі. Ну і що? Чим закінчилося життя цього футлярного перфекціоніста з гаслом "Як би чого не вийшло". Самотність, смерть і забуття.

Хтось може подумати, що я закликаю людей здійснювати помилки, не бути сумлінними, не виконувати якісно свою роботу. В принципі, так. Але не зовсім. Я закликаю не ставати рабом і не боятися своїх помилок. І ще дозволити іншим людям здійснювати власні помилки, на яких вони навчаються. І пам'ятайте, навіть якщо ви досконально знаєте математику, ще не факт, що в якусь хвилину свого життя ви не помилитеся в розрахунках. Точно так само і з граматикою. Неправильно виставлені кимось коми, які бентежать вас в чужому тексті, запросто можуть з'явитися у вашому власному.