Прапор червоно-чорний – це наше все добро,
Червоне – це кохання, а чорне – пекла дно…
Резолюції ІІ Великого Збору ОУН(р. – революційної, бандерівської) були прийняті 4 квітня 1941 р.
У них був розділ "Окремі постанови", текст якого був такий:
"
Зовнішні форми, вживані в Організації, не були до цього часу узгіднені в однородний і в обов’язуючий спосіб. Вводиться в цьому напрямі деякі точніші устійнення й зміни відносно зовнішних символів та організаційного привіту.
1. Організацію обов’язує тільки загальнонаціональний Тризуб Володимира Великого у формі, введеній Центральною Радою. Касується звичай вживати тризуба з мечем як відзнаки Організації.
2. ОУН уживає свойого окремого організаційного прапору чорної і червоної краски. Уклад й обов’язуючі пропорції будуть ухвалені окремою комісією."
За часів радянщини УРСР послуговувалася спільним кривавим знаменом. Та коли Україна й Білорусія стали членами ООН, на вимогу ООН, республікам подарували атрибути державності: гімн, герб, прапор і Конституцію. Тому 21 листопада 1949 р. Президія ВР УРСР ухвалила новий прапор, на якому національні особливості України відображала блакитна смуга, розміром у третину полотна.
І хоч зараз кожному українцю дуже овочево (і той овоч – хрін), ставаймо спина до спини з другом під небесно-золоте знамено! Тільки так здолаємо зайд!
